Найпоширеніший в Україні вид- бобер європейський або річко́вий (Castor fiber) — гризун роду бобер (Castor) родини бобрових (Castoridae). Довжина його тулуба - 1-1,3 м. Вага- в межах 30 кг.
Бобри живуть поодинці або сім’ями у власнозбудованих хатках з гілок і стовбурів дерев. Ззовні житло щільно обмазане глиною, що зумовлено низкою природних причин: в сирій болотистій місцевості, де зазвичай проживають бобри, неможливо вирити суху нору, тому їм доводиться будувати свої домівки вище рівня води. Вхід у житло бобрів завжди знаходиться під водою, не дивлячись на те, що сама хатка розташована вище її поверхні. А для того, щоб запобігти проникненню у житло хижаків, бобер може штучно підвищувати рівень води у річці, споруджуючи греблі. Бобри вміють будувати не тільки хатки, але й гідротехнічні споруди. Гризунам для комфортного життя потрібна водойма зі стоячою водою. Бобри вважаються контролерами рівня води в річках. За необхідності вони створюють загату в руслі будь-якого струмка, перегороджуючи його греблею. Рівень рідини контролюють за допомогою спеціальних каналів. Їх же використовують для постачання будівельного матеріалу. За один день бобер здатний повалити дерево, діаметр якого становить 40 сантиметрів.
До речі, бобри не вчать своїх дитинчат будувати хатки і греблі- вони вміють це з народження, керуючись інтуїцією. Маленькі бобренята харчуються молоком своїх матерів. Приблизно через шість тижнів вони стають достатньо дорослими, щоб їсти тверду їжу, яку їм допомагає приносити кожен член сім’ї. Малюки бобрів проводять з батьками не менше двох років, перш ніж почати самостійне життя.
Бобри охайні тварини. Вони не засмічують екскрементами і залишками їжі своє житло та навколишню територію. А для ретельного очищення власної шерсті природа наділила їх спеціальним роздвоєним пальцем на лівій лапі. Бобри відомі своїми великими зубами, які постійно ростуть, тому вони змушені їх підточувати. Постійні зуби зазвичай не мають коренів; слабо відокремлені корені утворюються лише у окремих старих особин. Різці позаду ізольовані від ротової порожнини особливими виростами губ, що дозволяє бобру гризти під водою. В емалі зубів бобра містяться сполуки заліза, які роблять емаль міцнішою і, власне, дозволяють гризти дерева. Тож, по суті, помаранчевий колір зубів бобра викликаний звичайною іржею. Це захищає зуби як від механічних, так і від хімічних пошкоджень.
Бобри – суворі вегетаріанці. Вони будують свої домівки вздовж річок та берегів інших водойм, у безпосередній близькості до дерев. Але бобри не просто їдять будь-яке дерево, яке їм трапляється. У їхньому раціоні є певні види дерев, які використовуються в їжу, а інші – для будівництва гребель і лігв. Крім того, раціон гризунів залежить від пори року. Навесні та восени вони харчуються як деревною, так і м’якою рослинністю. Влітку більшість рослинності, яку вони їдять, буде м’якою. Взимку, коли на рослинах мало нового росту, бобри харчуються деревною їжею. У бобрів в кишечнику є унікальні мікроорганізми, які допомагають їм перетравлювати до 30 відсотків целюлози, яку вони споживають з рослин.
Дерева, що входять до раціону бобрів, включають кору верби, тополі, осики, тополі, клена, берези, дуба, вільхи, чорної вишні та яблуні. Бобри гризуть дерева до тих пір, поки вони не впадуть, а потім обрізають гілки з утворених колод і додають їх до своїх харчових запасів.
Завдяки прозорим повікам бобри здатні бачити, плаваючи під водою. А вушні, ніздреві і ротові отвори у гризунів змикаються, що допомагає їм орієнтуватися під водою.
Обсяг дихальної системи допомагає тварині бути від водою до 15 хвилин і пропливати на відстань більше 500 метрів. Вміння відмінно плавати забезпечує жорсткий хвіст у формі весла, який водночас виконує функцію керма. Хвіст повністю покритий щетинками і великими лусочками. У ньому зберігаються запаси жиру, які допомагають тварині пережити тривалу зиму, коли бобри стають менш активні. До речі, до початку зими в хвості зосереджується до 50% усього жиру, в той час як влітку – тільки 15%. Біля хвоста тварини є жировики і пара мускусних залоз, які виділяють специфічний індивідуальний запах «бобровий струмінь». Ним же гризуни мітять межі своєї території: мітки наносяться на особливі горбики з бруду, мулу і гілок висотою 30 см і шириною до 1 м.
Між собою бобри спілкуються за допомогою пахучих міток, поз, ударів хвостом по воді і криків, що нагадують свист. При небезпеці бобер голосно б’є хвостом по воді, створюючи шум і пірнає.
