Це – Мишко. Йому три з половиною роки. І він – наймолодший вихованець Чернігівського сиротинця, який уже двічі обстрілювали російські окупанти.

Майже місяць Наталія прикривала від російських ракет 30 дітей. Зранку 24 лютого, коли мирні українські міста прокинулися від вибухів, жінка нашвидкуруч зібрала двох власних дітей і відправилася з ними до притулку.

Після другого ракетного удару жити у напівзруйнованому приміщенні Центру стало неможливо. Тому Наталія зі всіма дітьми перебралася до місцевої церкви, де ховалися понад пів тисячі чернігівчан.

Однак, і там не було цілком безпечно. На територію храму теж упав снаряд. На щастя, не вибухнув. Лише після 11-ти днів виховательці з дітками вдалося виїхати через «зелений коридор». У тилове місто – до Івано-Франківська.

А тут, на Прикарпатті, вони вперше за довгий час чують тишу і спокійно граються. Івано-Франківщина уже прихистила близько трьох сотень дітей-сиріт. З Луганщини, Донеччини, Київщини та Харківщини.

Декілька днів тому сюди приїхав і 11-річний Сергійко. Реабілітаційний центр у Балаклії, де він проживав, також зруйнували окупаційні війська. Посеред ночі, коли всі спали.

У них одна мрія – аби війна закінчилася і вони могли пошвидше повернутися додому. І хай ще не зовсім усвідомлюють, що пережили. Втім добре знають, хто винен у їхніх негараздах.

Ірина Калинчук, Геннадій Томнюк. Новини на «Вежі».

свернуть