[ Ссылка ]
Літо чіпляється гостро – голка́ми шипшини,
палить і душить цілунками визріле сонце,
сохнуть на вітрі, злітають увись крепдешини,
наче барвисті квітки на невидимій шворці…
Ноги засмаглі, подряпини – ніжним пунктиром,
губи – обвітрені й шерхлі – із присмаком моря,
скапують дні гіркотою розлуки і горя,
сумом повернень в далекі осінні квартири.
Милі веснянки… чи мала їх юна Джульєтта?
коси пшеничні, кумедний солом’яний брилик,
перше «люблю» – на піску і в блокноті поета,
море, і чайки, і вітер, і сонце, і крила…
мчать навздогін за вагоном покинуті луки,
море щезає на обрії тонко і синьо,
літо чіпляється гостро – голка́ми розлуки,
в шибу влітає жовтий листочок осінній.
28.08.2022
