Барикади з автомобільних шин, димові шашки, щити… А за ними – молоді люди, котрі прагнуть жити у незалежній державі. Це – не столиця і не Майдан Незалежності. А Меморіальний сквер у Івано-Франківську. 8 років після розстрілів на головній площі країни.
Містяни зібралися тут не на мітинг. А на панахиду. Аби вшанувати пам’ять Героїв Небесної Сотні. Із прапорами, патріотичними гаслами та світлинами загиблих «майданівців» вони традиційно пройшлися середмістям. І зупинилися тут для спільної молитви.
Майже пів сотні загиблих на Майдані – лише 20-го лютого 2014-го року. Прощання з ними супроводжувалося композицією «Плине кача...». Тоді вона стала українським народним реквіємом. І нині без неї не обходиться жодне пам’ятне дійство.
Символом Революції Гідності для іванофранківців став один із наймолодших «майданівців» - Роман Гурик. Йому було всього 19 років, коли куля снайпера обірвала його життя. Нині біля могили Героя – його дідусь і бабуся. Зібравшись з емоціями, Мирослав Базилько бере слово. Насамперед, зізнається, хоче подякувати присутнім за те, що пам’ятають.
Ірина Калинчук, Геннадій Томнюк. Новини на «Вежі».
