Ти,весно, ніби й не цвіла,
Лише вмивалася сльозами.
Коли безжалісна війна
Тими кривавими слідами

Топтала твій зелений ряст,
Вінки барвінку на узліссях.
Такий вражаючий контраст
У селах всіх і передмістях

Життя і смерті. Хто кого?
Та боротьба затьмила весну.
Бог дасть - ми переможем зло!
Та тільки важко перенести

Той жах, і біль, і сум, і страх,
Розлуки, втрати, вибух горя,
Той образ мами у сльозах
Біля труни сина Героя.

Той крик нещасної вдови,
Що й не набулася жоною...
Такі тяжкі сліди війни,
Що йде кривавою ходою

По наших селах і містах,
Гаях, полях, лісах, дібровах.
Сивіють діти від війни.
Вона лиша на їхніх чолах

Печать жорстокого страху.
Печать біди й сташного болю...
А ми ж чекали так весну,
Що йшла б заквітчана по полю.

Так, ця весна нам не цвіла,
І солов'ями не співала.
Кров'ю вмиваючись вона
Нас, українців, гуртувала

В бою, в молитвах, в боротьбі.
Нас всіх оця весна змінила.
Ми оцінили в цій весні,
Яка в молитви дивна сила!

Ми оцінили дар життя,
І тихий затишок з сім'єю.
Як важить много каяття,
Як Бог працює із душею.

Ми стали друзів берегти.
Їхнє просте коротке "як ти?"
Нас надиха вперед іти
І попри все не знемагати.

Ми оцінили кожну мить.
Навчились тишу цінувати.
У стані, коли всім болить,
Ми стали здатні співчувати.

Така незвична ця весна!
Та все ж їі ми пережили,
Бо щедра Господа рука
Нам в цій весні давала сили.

Й хоч ти нам,весно, не цвіла,
І солов'ями не співала.
Та ти наш шлях у вирі зла
До перемоги направляла.
#війна #християнська_поезія #християнськівірші

свернуть