Читає Катерина Рейнт

«Як дитиною, бувало…»

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.

2.02.1897

Леся Українка

Підписуйтесь на мій канал де я читаю авторські вірші: [ Ссылка ]

#вірші #віршіукраїнською #лесяукраїнка

свернуть