Підтримати копійчиною можна тут
[ Ссылка ]

Емоційний інтелект - це вміння за чиєюсь агресією побачити страх або навіть прохання про допомогу. Це здатність за жагою влади побачити комплекси і невпевненість. Іншими словами, емоційний інтелект - це коли ти дивишся в корінь, у справжню причину емоцій. Чужих і власних. Він дозволяє нам протистояти своїм емоційним імпульсам. Ти ніби можеш подивитися на себе збоку і запитати: чи впевнений я, що мені варто злитися? Або що стоїть за моєю жагою влади? Емоційно усвідомлена людина ніби вибудовує стіну між собою та емоцією, яку вона зібралася пережити. Емоційний інтелект дозволяє розуму втручатися в емоційні процеси.
Раніше нам говорили, що IQ - це найкращий показник інтелекту, а отже, й успішності в житті. Але вчені довели хибність цієї теорії. Тепер місце IQ зайняв емоційний інтелект. Наприклад, з'ясувалося, що він у 4 рази точніше пророкує успіх у житті. Ба більше, емоційно розвинені люди заробляють на чверть більше грошей, ніж інші, вони краще керують підлеглими, їм легше вести переговори, мають кращу дисципліну і психічне здоров'я.
Однак, серед молодих людей показник емоційного інтелекту стрімко падає, тоді як IQ зростає. (Даніель Гольман - Емоційний інтелект) Ми стаємо розумнішими, але все менше можемо керувати своїм розумом. Іншими словами, ми все більше схожі на розумних тварин. Ми ніби розігнали свої мізки, але не знаємо, як повертати і гальмувати. Рано чи пізно це призводить до аварії.
Але є і хороша новина, емоційний інтелект - це не вроджений талант, його можна навчитися. Потрібно лише здійснювати прості щоденні дії.
Перша техніка називається "Я-послання". Ми звикли відокремлювати себе від своїх емоцій і говоримо: "Ти мене напружуєш" замість "Я напружуюся, коли ти робиш це". Відчуваєте різницю? У другому варіанті ми визнаємо й аналізуємо джерело емоції.
Наприклад, коли чоловік пізно повертається додому, його дружина влаштовує істерику, але зовсім не тому, що вона сердиться, насправді, вона кохає свого чоловіка і дуже за нього турбується, однак, у неї не виходить по-іншому виразити свою любов, не вистачає емоційного інтелекту. Вона кричить "Ах, ти такий сякий, знову пропустив вечерю" і це звучить так, немов вона думає тільки про себе. Їй би варто було сказати по-іншому. Наприклад, "Коли ти запізнюєшся, я дуже за тебе хвилююся, і не можу знайти собі місця, прошу, не запізнюйся, це робить мені боляче". Погодьтеся, якби ми частіше замислювалися над тим, що саме ми відчуваємо, наше життя стало б простішим.
По-друге, напрошуйтеся на критику. Ми не любимо, негативний зворотний зв'язок, він зазвичай увесь такий необ'єктивний, та й узагалі, хто дав право мене ображати, та нехай на себе спершу подивиться! Типово, правда? Все тому, що критика оголює ті наші косяки, які ми ховаємо від самих себе. Слухайте неприємну критику і намагайтеся зрозуміти, чому вона вас зачіпає, це відкриє неосяжний новий світ захованих неусвідомлених емоцій.


По-третє, зробіть паузу. Припустимо, хтось накидається на вас із претензіями. Ми автоматично або починаємо виправдовуватися, або включаємо агресію. Але важливо зламати це порочне коло, пригальмувати, зробити кілька вдихів і видихів, відчути емоції, які вже підступають до горла, і запитати себе: Чи потрібно їх відчувати, чи це пережитки минулого? Ми ніби зупиняємо звичний хід речей і вибираємо, як краще відреагувати. Постарайтеся розумом втрутитися в стихію емоцій. Що частіше ми ось так себе зупиняємо, то краще розуміємо себе та інших.

свернуть