Розіпніт моє серце
на утробному співі
трембіт,
най воно забринит,
як останній листок
на трепеті.
і ставайте до данцу,
най горит під ногами
вам світ,
коли сонце над вами
погасло — закурилось,
як ґніт.
і забуло світить — хоч
і півні в мовчанню ще
треті—м
розганяють навислі,
мов сажа — чиїсь
силуети.
і руками д'горі
ще та первісна баба
стоїть,
ще та баба-Оранта,
що на запасці держит
наш світ,
бо молитва її
голосніша од сотні
трембіт...

Богдан Гасюк
Читає: Марія Гончар

свернуть