А що коли Бог скаже «ні» ?
Чи твоя віра в Нього не пропаде?
Давай по правді, своє життя ти посуди
Хіба ти хочеш щоб розбились плани?
Ми на життя будуємо проект
Щоб кожний день не мати недостаку
І аж ніяк не ждемо той момент
Коли на ньому Бог покладе крапку
Молитва наша має свій підтекст
І дуже часто на свої прохання
Ми хочем чути тільки слово «так»
Що Бог схвалив усі наші бажання
А коли ні, збирається на гнів
І як при штромі, все чорніють хмари
Так недовіра насуває біль
І тоді Бог, не добрий, а поганий!
Можливо він скасовує політ,
Ніяк кордон не можеш перетнути
А в результаті злишся на весь світ
Бо по твоєму все би мало бути
Ти може любиш, але не тебе,
І почуття закрили серце й розум
І ти на Бога всю винну кладеш
Бо все не так як в романтичній прозі
Можливо просиш краще шось
І заздриш тим, у кого успіх слава
А Бог мовчить…закриті небеса
І твоя віра падає помало
Я також злилась, на Господнє «Ні»
Не розуміла, плакала, питала
Він міг зробити чудо у житті
І через це б явилась Його Слава
Він міг сказати мені твердо Так
Якщо Бог любить, нащо відмовляє?
Чому мовчить на кожне із прохань?
Чому одразу не відповідає?
Яка розумна думка, і слова
Та заключать все твої мотиви
Ти обхитритт хочеш небеса
Які про тебе знають все, людино…?
Самі відходим від Свого Творця
А потім все громадимо на купу
І десь зірветься з твого язика
Що винний Бог, і аж ніяк не люди
Ми хочем все і зараз, без терпінь
Без молитв,без Біблії без посту
І тут додати можна би амінь
Але не буде у житті так просто
Чому завжди звучить лише : подай?
Піди Господь, зціли, яви нам чудо
Та ти хоч раз у Нього запитай
Де Він бажає, щоб душа ти була!
Є страх спитати, чи почути те,
Що план Його про тебе зовсім інший?
І може Бог допустить щось таке
Щоб показати в чому ти є грішний
Ти не бажаєш йти, де каже він
Ти приліпилась надто до комфорту
І бачиш морок темно-сірих стін
Що не дають побачити висоти
Не довподоби коли наший план
Терпить поправки, інколи й розруху
І кожен з нас вже щось набудував
Не допустивши туди Божу Руку
Та що коли Бог скаже ні!
Допустить крах, подібно як у Йова
Для когось справжнє хрещення в вогні
Зламатись в вірі як помре худоба
В когось вершина всіх випробувать
Це біль від зради, чи лихого слова
Духовно кволі, боїмось страждань
Своїх людських, це навіть не за Бога
В руках тремтять тоненькі сторінки
Я знов читаю з болем книгу Йова
Якому вкрили тіло гнояки
Якому кажуть проклянути Бога
Померли діти, спалена отара
На шкірі струпи, попіл і черва
Та сатанинська злоба не зламала
Бо Йов прославив Господа Імя
Із мого серце не тікає думка
А що про мене кажуть небеса
Моє життя, це те що за лаштунком
І чи достойна тої честі я
Щоб сам Господь на небі похвалився
Що моя віра сильна на землі
А голова в сумнівах опустилась
Бо розумію, що напевно ні…
Куди змагатись з праведністю Йова
Та й не потрібно, я б не понесла
Бог допускає все у певну міру
Хтось пройде те, що не пройшла би я
З лиця землі міста й країни стерлись
Та не зіреться Божа благодать
Герої віри з Біблі померли
Та їхні душі з Господом сидять
І кожен з Них надіявся на Бога
То чи не краще розвалити план
І йти туди, де буде Божа воля
Що обіцяє вічні небеса?
Бо може й ти життям своїм засвідчиш
І схаменеться не одна душа
А може ти, наступний герой віри
Якого Бог до Книги записав #поезіяукраїнською #вірші #християнська_поезія
