З виступу Сергія Зосімова 5 лютого 2017 року в Центральному Палаці культури міста Чернівців.
Журавлі над селом
Я щороку себе відчуваю безмежно щасливим
В ті хвилини, коли прокидається знову земля...
Пропливає весна журавлиним ключем неквапливо
Над притихлим селом - довгожданна моя...
Журавлі над селом - мов роки відлітають за обрій...
Журавлі над селом - мов дитинства минулого слід...
Журавлі над селом. Я живу, сподіваюсь на добре,
Разом з ними здолав ще один нелегкий переліт.
Я не ждав їх так рано, мабуть щось змінилося в світі...
Прилетіли рідненькі з зимівлі до рідних осель...
Раптом крига зійшла, раптом тихий і лагідний вітер
Вже на крилах своїх – журавлиних – нам весну несе.
Журавлі над селом – і одразу тепліє у серці,
Щось приємне згадалось, мов друга старого зустрів..,
Журавлі над селом – вірю знов - все погане минеться,
Значить будуть пісні - я одну вже співаю без слів.
Щось курличуть мені, я, здається, усе розумію.
Може дуже давно був і я журавлем, як вони,
І несу я в душі із далекого вираю мрію
Про безмежнеє небо, бездоннеє небо весни...
Журавлі над селом... Не зовіть! Ще не виросли крила!
Журавлі над селом... Я і сам - прийде час - полечу..,
Журавлі над селом пролетіли і весну зронили.
Замість неї прийміть мою тиху печаль до ключу.
