Чимало було розказано та показано про аварію на ЧАЕС та її наслідки. Та чи багато є тих, хто щодня згадує про ті страшні події, відчуває душевний біль та болісне хвилювання, переглядаючи фото та відео вулиць, якими вже не може прогулятися?
Бібліотекарі центральної міської бібліотеки у часовій телепортації «Чорнобиль: 35 років тому…» захотіли показати історію маленької дівчинки, переживання якої до сих пір не покидають її душі.
Людмила Цицерова, бібліотекарка центральної міської бібліотеки для дітей міста Олександрії на Кіровоградщині, народилася в місті Чорнобиль. І вся її сім’я мешкала там.
Трагедія 1986 року змусила їх назавжди полишити рідні місця. Минуло 35 років, та біль і сум за рідною землею не стихає.
Сьогодні до міста Прип’ять у великій кількості приїжджають туристи. Серед них іноземці, які чекають неймовірних вражень та якогось екстриму. Та насправді це місце є величезним страшним пам’ятником для всього світу. І справжні емоції мають лише ті, хто це пережив і втратив своїх близьких.
Це лише одна маленька історія, одне життя… А скільки ще таких?.. Скільки втрачених життів?.. Ми повинні пам’ятати про це і не дати забути наступним поколінням.
Тож пропонуємо вашій увазі короткий, але дуже емоційний відеоролик, який присвячується сім’ї Людмили та всім причетним до подій 26 квітня 1986 року.

свернуть