Філософ Тарас Лютий читає лекцію в рамках попередньої презентації його книжки “Сковорода. Самовладання”.
Григорій Сковорода (1722–1794) посідає особливе місце в історії України, позаяк є свідком поступової втрати Гетьманщиною автономії та її перетворення на провінцію в умовах експансії Російської імперії. Подібні процеси залишали мало шансів для розвитку людини не лише в політичній, а й у культурній сфері. За таких умов інтелектуальна місія Сковороди полягала у створенні філософського проєкту формування особистості, розрахованого на тих, хто готовий до самовладного існування. Ідея самовладання Сковороди виростає з учення про самопізнання та споріднену працю. Адже кожна особа здатна розпізнати отримані від Бога таланти, знайти себе у світі, самореалізуватися та здобути щастя.

❤️Кухлик кави для нашого каналу - ДОПОМОЖІТЬ нам створювати ЯКІСНИЙ 🇺🇦 УКРАЇНСЬКИЙ контент, підтримайте УКРАЇНСЬКУ культуру:
[ Ссылка ]

Підпишіться на канал: [ Ссылка ]

Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар, —
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь...



Всякому місту звичай, права,
Всяка тримає свій ум голова,
Всякому серцю любов своя є,
Всякому горлу до смаку своє.
А я у полоні одних лиш дум,
Одне непокоїть тільки мій ум.
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий.
Той зводить дім свій на новий манір,
Інший гендлює, візьми перевір.
А я у полоні одних лиш дум,
Одне непокоїть тільки мій ум.
Той безперервно стягає поля,
Той іноземних завозить телят,
Tі на ловецтво готують собак,
В цих дім, як вулик, гуде від гуляк.
А я у полоні одних лиш дум,
Одне непокоїть тільки мій ум.
Той панегірик сплітає з брехні,
В лікаря мертві ідуть в підрядні.
Туза картяр і шанує, й честить,
В позов Степан, як на свято, біжить.
А я у полоні одних лиш дум,
Одне непокоїть тільки мій ум.
Ладить юриста на тон свій права,
З диспуту учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи лише одні,
Щоб безрозумно не вмерти мені.
Знаю, що смерть, як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона,
Байдуже смерті, мужик то чи цар,
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, чия совість, як чистий кришталь.


Наш Фейсбук: [ Ссылка ]
Наш Телеграм: [ Ссылка ]

#ГригорійСковорода #сковороді_300 #йдемозасковородою #СковородаМотивує #СковородаСвяткує #СковородаПояснює #СковородаРекомендує #СковородаУШоці #SKOVORODATODAY #філософія #філософ #МандрівнийФілософ #ВсякомуМісту

свернуть