Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького відкриває новий виставковий рік яскравим та довгоочікуваним проєктом «Портретація» Бориса Фірцака.
Виставка триватиме з 29 січня до 1 березня.
Локація: Палац Лозинського, м. Львів, вул. Стефаника, 3.

Серед низки феноменів українського мистецтва доби Перебудови і Незалежності є окреме явище, автономна зірка серед сузір’їв — художник Борис Фірцак. Існуючи між Закарпаттям, Львовом і Києвом, Борис, однак, не є типовим представником жодної з локальних шкіл або художніх течій.

Маючи широкий спектр професійних художніх умінь, Фірцак є насамперед живописцем. І навіть працюючи як дизайнер чи художник кіно, або займаючись сценографією, Борис так само лишається живописцем і адептом мови кольору. Особливість стилю художника — надзвичайна увага до деталей та їхній скрупульозний відбір.
У живописному репертуарі художника є натюрморти і пейзажі, але найвагоміша та найрепрезентативніша складова його практики — саме портрет.

Оскільки портрет проходить наскрізною лінією крізь усю творчість художника, він найвиразніше дає змогу прослідкувати процеси трансформацій художнього методу і підходів автора протягом кількох десятиліть. Відповідно, дає таку змогу і дана виставка — ретроспективний міжмузейний проєкт, де зібрано твори різних періодів: від рідкісних студентських полотен до найновіших, створених під час «карантинного» 2020-го. Серед них і взяті спеціально для виставки роботи з приватних та музейних колекцій зі всієї України, що робить цю експозицію справді ексклюзивною.

Практиці Фірцака в цілому властива наявність некричущих, ненав’язливих, але виразних бінарних опозицій, контрастів, які забезпечують внутрішню динаміку при позірній статиці. Реалізм поєднується зі значною мірою декоративної умовності та відсутності надмірного натуралізму при високій деталізації. «Південна» вітальність і життєлюбність поєднується із очевидною прискіпливістю і скрупульозністю. Насичений колорит постає як стихія, врегульована і вгамована графічними прийомами і лаконізмом форм. Теплота межує з холодом — як у кольоровій гамі, так і в загальній атмосфері. Саме в портретах ця амбівалентна сутність практики Бориса Фірцака розкривається найповніше, захопливо розповідаючи і водночас майстерно замовчуючи щось — про художника і його живописний метод, про героїв і їхні історії, і, власне, — про портрет.

свернуть