Протягом історії Крим ставав важливим об’єктом зазіхань різних держав, зокрема й росії. Для росії Крим був не просто територією, а ключем до виходу до Чорного моря. Після офіційного приєднання півострова до імперії російська влада обіцяла найрізноманітніші блага. А втім, усе виявилося дзеркально протилежним: відразу після анексії імперська влада почала проводити війну на знищення кримських татар. ХІХ–ХХ століття кримські татари називають чорною добою історії. Цей вислів ми зробили заголовком нашого сьогоднішнього відео і його основною темою.
Над відео працювали:
Автор: Олександр Прокопів @sasha_prokopiv_
Рерайтерка: Маруся Влох @young_again_vm
Редактор сценарію: Максим Жовтун @max_zhovtun
Дизайн обкладинки: Денис Василенко @dencrab_
Озвучення відео: Віталій Сідак (Bitari)
Монтаж відео: Bouda - [ Ссылка ]
«Ukraine History» — медіапростір для свідомих людей. Хочеш бути завжди на крок попереду і мислити глибше, ніж більшість? Підписуйся!
▪️ Історія, про яку не напишуть у підручнику.
▪️ Про політику без брехні.
▪️ Наше минуле без міфів.
Підтримайте наше медіа фінансово на патреоні:
patreon.com/history_
🤍 Якщо маєте бажання та можливість сприяти розвитку проєкту, можете також задонатити за посиланням:
[ Ссылка ] або на картку 4441114464261468
Buy Me a Coffee: [ Ссылка ]
Посилання на наші соцмережі: [ Ссылка ]_
Через два роки після першого поділу Речі Посполитої в 1772 році, у 1774 році, після чергової війни з Туреччиною росія приєднала Крим і північнопричорноморські степи. Командувач російських військ в Україні, фельдмаршал Петро Рум’янцев запропонував виселити з Криму християн. Це зробили, щоб підірвати економіку, бо саме християни обробляли землю і розводили тварин — розвивали основні галузі господарства. Оскільки християни були православні (Константинопольський патріархат), то щоб узаконити виселення, запустили міф про визволення єдиновірних братів з-під магометанського гніту. Це було першою депортацією на території Криму.
Уже 1783 року останній хан Шагін Ґерай зрікся престолу і був засланий до Воронежа, а згодом до Калуги. Анексія 1783 року стала завершальним акордом тривалого московсько-кримського протистояння ще з ХVІ ст. Напад московських військ на півострів став колонізаторським ходом московського князівства, зокрема щоб здобути вихід до Чорного моря. З іншого боку, Кримське ханство на середину ХVІІ ст. було останньою державою, сформованою в результаті розпаду Золотої Орди.
Протягом ХІХ століття еміграція кримських татар із Криму мала масовий, але не завжди добровільний характер. Так, під час Кримської війни багато кримських татар було виселено нібито через їхню колаборацію з Туреччиною. Є чимало свідчень того, як на кримських татар буквально полювали російські солдати, грабуючи й бʼючи, тоді як російські офіцери палили кримськотатарські села й забирали землі. Наказ імператора Олександра ІІ про депортацію був виконаний частково: на заваді став брак транспортних засобів. Однак з багатого Південного узбережжя кримських татар виселили практично всіх. Самі кримські татари називають 1780-ті —1880-ті роки чорним століттям: зруйнована державність, масові міграції, занепад культури, утиски релігійні та війни з Туреччиною.
Попри катастрофу з еміграцією під час Кримської війни та після неї, перепис 1897 року показував, що кримські татари залишаються більшістю. Проте на початку ХХ століття, в 1901–1903 роках, відбулася остання хвиля кримськотатарської еміграції. І після того більшістю на півострові стали росіяни.
Поряд з українським розгорталось і кримськотатарське відродження, яке почалося наприкінці ХІХ століття. Рух став наслідком формування принципово нової генерації інтелігенції та молоді.
Після остаточного утвердження радянської влади в Криму більшовики проголосили принципи рівності націй, але, як і за царських часів, це була тільки видимість. У 1920-х — 1930-х роках кримськотатарський народ, передусім його інтелігенція, став жертвою масових репресій. У 1928-му розстріляли Велі Ібраїмова, представників «Міллі фірка» засудили, а в 1936–1938 рр. заарештували більшість культурних і політичних діячів Криму. 17 квітня 1938 року багатьох із них за «контрреволюційну націоналістичну діяльність» розстріляли. Однак найстрашніше сталося через десять років — депортація всього народу під час Другої світової війни.
Йосип Сталін став звинувачувати в зраді не окремих людей, а цілі народи. Так, 11 травня 1944 року Державний комітет оборони ухвалив постанову про виселення кримських татар із Кримської АРСР в Узбецьку РСР. Рішення мотивувалося тим, що кримські татари нібито співпрацювали з німцями.
Загалом з Криму було виселено 225 тисяч осіб. За різними даними, в перші роки після депортації в поселеннях загинуло 42,5 % — 50 % вивезених людей.
Зараз, як і 200 років тому, росія веде війну на знищення проти кримських татар, а також проти низки інших народів.
