Відеозапис офлайн-онлайн-зустрічі (32 засідання) Клубу "Культурно-історичні діалоги".
Тема: “Утвердження української ідентичності”.
Доповідають:
Тетяна Анатоліївна Бевз, доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф Кураса НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України.
Автор 8 індивідуальних, понад 30 колективних монографій та понад 300 статей.
В умовах повномасштабної війни РФ проти України питання утвердження української ідентичності ще більше актуалізується, насамперед, у контексті національної безпеки, коли виникла реальна загроза втрати суб’єктності. Війна стала тестом на спроможність інститутів, забезпеченість ресурсами, згуртованість нації. Ідентичність стає сильнішою, а внутрішні розбіжності слабшають, коли нації зазнають нападу.
Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну створило нову реальність, зміцнивши почуття політичної єдності та утвердивши суб’єктність України і національну ідентичність. Українці довели собі та іншим, що вони існують як нація, яка має громадянську і національну ідентичність і здатні захищати свою незалежність, територіальну цілісність і соборність.
Про маркери ідентичності, про бажання привласнити чужу історію, про маніпуляційні наративи, про зміни у ціннісній сфері. Культурний і дипломатичний фронт.
Погляд Іншого на українську ідентичність.
Мандрівна ідентичність. Зіткнення ідентичностей. Суперечності утвердження української ідентичності.
Назіп Віленович Хамітов – член-кореспондент НАН України, доктор філософських наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ, Президент Міжнародної асоціації філософського мистецтва.
Українська ментальність та ідентичність сягають своїми коренями в глибину ментальності й ідентичності Київської Русі. Києво-руська ідентичність, на відміну від московсько-російської, орієнтована не на імперську велич, а на цінності свободи, гідності та персональної самореалізації. При цьому києво-руська ідентичність є не просто ідеологічним конструктом, який повинен згуртувати російськомовних патріотів України, стаючи своєрідною вакциною проти імперських «інформаційних вірусів», вона складає архетиповий стрижень української, в ній найменшою мірою проявлені історичні впливи великодержавних та імперських сусідів (російської і австро-угорської імперій та Речі Посполитої).
Сьогодні в Україні і в світі слід чітко усвідомити, що києво-руська ідентичність ніколи не виявляла себе малоросійською в найгіршому, «холопському» й меншовартісному розумінні. При цьому зі своїми кордоцентричними, християнсько-гуманістичними й персоналістичними тенденціями дана ідентичність має світоглядні цінності, які є близькими всім українцям і до того ж компліментарні західній цивілізаційній спільноті, передусім євроатлантичній. Отже, києво-руська ідентичність консолідує українську політичну націю, сприяючи національній стійкості заради розвитку суб’єктності країни.
Однак ідентичність може бути органічною й нав’язаною. Органічність української ідентичності – у її відповідності ментальності й архетипам культури, які виростають з глибин Київської Русі. Важливим є усвідомлення зв’язку ментальності й ідентичності. Ментальність постає коренем ідентичності, уходячи в глибину колективного позасвідомого народу. Ментальність – це динамічна і часом суперечлива взаємодія архетипів культури у свідомості й позасвідомому, ідентичність – така ж рухлива й суперечлива взаємодія у свідомості цінностей та інтересів, які є спільними з іншими представниками спільноти.
Можна виділити чотири основні архетипи української культури. Це світоглядна толерантність, персоналізм, глибинний оптимізм й кордоцентризм. Лише розвиток в річищі цих архетипів буде сприяти, висловлюючись мовою Г.С. Сковороди, «сродній» ідентичності українців і відповідно такій саме «сродній» суб’єктності України. Саме така суб’єктність постає головним критерієм перемоги у російсько-українській війні.
Прорив до органічної й тривалої суб’єктності сьогодні є історичним завданням українського народу та його еліти – і політичної, і інтелектуальної, посилення цієї суб’єктності – смисл повоєнного розвитку України.
Керівник клубу – доктор психологічних наук, доцент, провідний науковий співробітник ІСПП НАПН України, Оксана Василівна Яремчук.
22.02.2023, Будинок вчених Національної академії наук України, м.Київ.
Анонс на сайті Інституту: [ Ссылка ]

свернуть