Цикл проповідей "Послання святого апостола Павла до Римлян".
Проповідь о.Олега Яворського: "Послання святого апостола Павла до Римлян 1:8-17" 16.01.2024 р.Б.
Наші інтрернет-ресурси:
[ Ссылка ]
[ Ссылка ]
[ Ссылка ]
#Послання_апостола_Павла #Діяння_Святих_Апостолів #Дії #Дії_Святих_Апостолів #новий_заповіт #Бог #Ісус #Христос #біблія #Євангеліє #слово_Боже #Христове_Вчення #апостол #Послання_до_римлян #римлянам #до_римлян #апостол_Павло #подорож_Павла_до_Риму
Слава Ісусу Христу!
Сьогоднішній фрагмент Послання апостола Павла до Римлян (1:8-17) дозволяє нам відчути духовне єднання до якого прагнули християни ранньої Церкви Христової, а на прикладі апостола Павла побачити любов та радість наставника від спілкування у вірі зі своїми єдиновірцями.
Починається сьогоднішній уривок словами Павла: «Насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові». Потрібно звернути увагу на це формулювання, тут апостол Павло називає Христа посередником між Богом-Отцем і нами – людьми. І він дякує Богу за всіх, але через Христа. Сьогодні таке формулювання здається нам трохи дивним, адже ми знаємо, що Бог – Триєдиний, християни вірять що Бог є Отець, який є вічний та існує поза часом, не народжується і не сходить; Бог-Син, який предвічно народжується та поєднав у Собі Божественну і людську природу через воплочення у визначений період часу та принісши Себе в жертву на хресті для спасіння світу; і Бог-Дух Святий, який предвічно сходить.
Те, чому Павло формулює своє звертання дякуючи Отцю через Сина, ми зрозуміємо по тому, що в цьому Посланні він буде розбирати ту посередницьку роль Господа нашого Ісуса Христа в стосунках між Богом і людьми, які відновлюються саме через Христа і тому все, що відбувається далі між віруючими і Богом проходить через Христа.
Якщо ми заглибимося в розуміння цих Павлових слів, ми побачимо, що вони абсолютно не суперечать, а спираються на Істину сказану Ісусом в 14-й главі Євангелії від Іоана 6 стих: «До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене». Тому, возлюблені во Христі, ми маємо вірити, знати і розуміти, що єдиний Шлях, яким ми можемо прийти і возз’єднатися з Богом, єдиний Місток, який веде до нашого спасіння - є Господь наш Ісус Христос, який поєднав Божественне Єство з грішною людською природою, тим самим Обожествивши її та повернувши їй ту досконалість, яка була дана їй Творцем при творінні. А воскреснувши після хресної смерті, Христос дарував всім нам, хто увірував в Нього і прийняв Його, надію і вказав шлях до нашого воскресіння та вічного життя у Ньому.
Повертаючись до привітання апостола Павла римлянам, яке ми читаємо, ми помічаємо доброту і любов з якою Павло звертається до них. Апостол не каже їм, що вони грішники, що може чогось не знають, не розуміють, а починає з подяки Богу за них - тих людей, з якими він спілкується. Ми знаємо, що апостол Павло в силу свого пасіонарного характеру може бути різким і непримиримим, але тут ми бачимо його справжнім Божим посланцем сповненим любові.
З Діянь Святих Апостолів ми пам’ятаємо, як Павло, немов сіяч з Ісусової євангельської притчі, сіяв зерна Слова Божого між різними народами. І він хотів би отримати такий же плід і від римлян, але поки що, щось заважає. Апостол каже, що він в боргу перед гелленами і варварами, перед мудрецями та немудрими, і звичайно щодо нього, то він дуже хотів би проповідувати Євангеліє їм і всім хто в Римі, та він отримав від Бога Дар і цей Дар він несе іншим людям. Апостол розуміє цей Дар як свій обов'язок перед цими різними людьми – культурними гелленами (це греки) чи дикими варварами або освіченими мудрецями чи простолюдинами. І тут, возлюблені во Христі, ми можемо прослідкувати одну з найважливіших тем Послань святого апостола Павла, що не залежно від культури чи етнічної приналежності, освіченості чи простоти, тобто всі люди різні, але всі є одно в Христі Ісусі. Про це Павло також говорить в Посланні до Галатів (3:28), та в Посланні до Колосян (3:11).
Далі ми читаємо, що Павло каже: «Бо я не соромлюсь Єва́нгелії, бо ж вона — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім ге́лленові». Тут потрібно пояснити, що мається на увазі не якийсь сором за проповідь Євангелія, а страх за наслідки, які часто були у вигляді переслідування та нищення християн, про що ми неодноразово читали у Діяннях Святих Апостолів.
Отже апостол Павло, який сам був неодноразово заарештований і переслідуваний, сміливо відкидає цей страх звіщаючи, що в Євангелії Божа Сила на спасіння кожному, хто увірував. У ньому відкривається праведність Божа від віри і заради віри, як і написано - праведний живий буде вірою. А ось це вже основна ідея Послання до Римлян, яку Павло буде далі розкривати, пояснюючи як можливо здобути праведність через віру і який є взаємозв’язок між вірою і праведністю.
Амінь.
Слава Ісусу Христу.
Проповідь о. Олега Яворського
