СЛОНИ. АФРИКА 25-12-22 - ELEPHANTS. AFRICA
Слон — загальна народна назва всіх сучасних біологічних видів з родини Слонові (Elephantidae). Слони мешкають у Африці на південь від Сахари та в Південній Азії. Ця група тварин має величезне значення в історії багатьох народів світу і культур.
Етимологія
Українське слово слон, як і інші слов'янські назви цієї тварини, не схоже на терміни для її позначення в інших мовах (англ. elephant, фр. éléphant і нім. Elephant, тюрк. «філ», «піл»). Всі слов'янські слова (укр., біл., рос. і болг. слон, словен. slòn, чеськ. і словац. slon, пол. sɫoń, в.-луж. sɫóń, н.-луж. sɫon) виводяться з прасл. *slonъ. Сам факт існування оригінальної слов'янської назви постає вельми незвичайним, адже слони не жили в історичну добу на слов'янських землях. Походження слова *slonъ неясне. Висунуто такі версії:
Від прасл. *sloniti sę («притулятися»). Походження такої назви пояснюють тим, що слони сплять, притулившись до стовбура дерева або один до одного.
Від прасл. *slopnъ: пор. старопол. słopień («сходинка», «приступка») та słopać («тупати»). Тобто, «той, хто тупає».
Від тюркського aslan, arslan («лев»). Причини семантичного зсуву («лев» «слон») неясні.
Версія далекосхідного походження: пор. кит. 象, [ɕiaŋ] [*slaŋ] («слон»), бірм. sʰaŋ *slaŋ («слон», «бик»). Ця версія, хоча й неймовірна з історичного погляду, дуже принадна у фонетичному плані[1].
Слово elephant, яким зовуть слона у більшості європейських мов, походить від лат. elephantus, яке, своєю чергою, запозичене з давньогрецької (ἐλέφᾱς, род. відм. ἐλέφαντος). Вважають, що це слово має афразійське походження: пор. пра.-бер. *eḷu, тамашек êlu, alu, єгип. ȝbw[2].
Докладніше про родину, що включає сучасних слонів, див. Слонові.
Морфологія
Слони великі тварини: висота тіла в плечах становить 2,5—3,5 м, довжина до 4—4,5 м. Маса до 5 (зрідка до 7,5) т, самиці дрібніші за самців. Африканський слон більший від азійського. Кістки всіх чотирьох кінцівок міцні, пальці невиражені, підтримуються подушечкою щільної сполучної тканини, закінчуються окостенілими нігтями.
Органом дотику, нюху і хапання слугує рухливий хобот. Слони мають масивні корінні зуби, якими перетирають рослинну їжу. В міру стирання вони, на відміну від зубів більшості ссавців, протягом життя замінюються новими до 6 разів. Сильно розвинені другі верхні різці утворюють бивні та постійно ростуть.
Великі вуха слугують для регулювання температури та порівняно рухливі слони здатні махати ними. Вуха слона складаються з тонкого шару шкіри, яка покриває хрящову тканину, та густої мережі кровоносних судин. У жаркі дні слони постійно махають вухами, створюючи легенький вітерець. Цей вітерець охолоджує поверхню кровоносних судин і охолоджена кров циркулює у тілі тварини. Гаряча кров охолоджується у вухах навіть на 6 °C перед поверненням до інших частин тіла. Відмінність у розмірах вух африканського та азійського слонів частково пояснюється географією їхнього проживання. Африканські походять і проживають біля екватора, де тепліше, тому вони мають більші вуха. Азійські живуть трохи далі на північ, у прохолоднішому кліматі, і тому мають менші вуха. Хвіст порівняно довгий, закінчується волосяною китицею.
Азійський слон (відмітні риси):
1. Два високих бугри на голові; 2. Короткі і невеликі вуха; 3. Похила без прогинів аркоподібна спина; 4. Короткі бивні іноді відсутні; 5. Один довгий пальцевидний відросток хобота; 6. П'ять кістяних нігтів передніх ступень; 7. Три кістяних нігті задніх ступень; 8. Невисоке, в порівнянні з африканцями, важке тіло.
Африканський слон (відмітні риси):
1. Рівний похилий лоб; 2. Дуже великі вуха; 3. Вигин спини прогнутий посередині вниз; 4. Довгі бивні; 5. Два пальцевидних хапальних відростки на кінці хобота; 6. Чотири пальцеподібні кісточки передніх ступень; 7. Три пальцеподібні кісточки задніх ступень; 8. Високе струнке тіло.
Харчування
В умовах природного проживання раціон слонів напряму залежить від регіону їх проживання. Слони, які живуть на півдні Індії, наприклад, люблять жувати листя фікуса, а слони, які живуть у Зімбабве, споживають зовсім інші рослини. Джерело їжі слонів змінюється також в залежності від сезонів посухи чи дощів. У цілому ж у раціон цих тварин входять листя, кора і плоди різноманітних дерев, трава, яка задовольняє їх потребу у мінералах.
Основною їжею для слонів у неволі слугує трава і сіно. Улюбленими ласощами слонів є різні солодкі плоди, такі як яблука чи банани. З овочів слони люблять моркву. Також великою популярністю користується печиво і хліб. Слони, як і люди, люблять цукерки різних сортів, і також як у людей, у слонів є ризик переїдання солодкого. Як наслідок у тварини з'являються проблеми зі здоров'ям. Слон товстішає, його поведінка стає неприродною: тварина ходить вздовж огорожі, похитуючись, очікуючи на прихід відвідувачів з довгоочікуваними цукерками.
