Маланка на Буковині

Чи не найяскравішим святом зимового циклу на Буковині традиційно є відзначення Нового року за старим стилем, яке відбувається у вигляді "переберії", чи "Маланки" – ритуального карнавального дійства з обходами осель рядженими-перебраними. На відміну від багатьох старовинних звичаїв та обрядів, які протягом останніх піввіку зникли з репертуару зимових народних свят, переберія залишається жити і навіть збагачується новими образами і масками.

Традиційно Маланка проходить у кожному населеному пункті Буковини. Цього року мені пощастило взяти участь у святкуванні Маланки у селищі міського типу Красноїльськ, Сторожинецького району Чернівецької області. До Чернівців я доїхав поїздом а потім друзі мене привезли до селища на автомобілі і розмістили у румунській хаті. Люди кажуть, що святкування Маланки тут найцікавіше, найбагатше та найзмістовніше. Звісно, що приїхали цього року кореспонденти з Румунії, Італії, Польщі тощо. Тут проживає біля 15000 мешканців. Всі українці румунського, польського, російського, угорського, ромського пожодження тощо. Люди працьовиті дружні і відкриті. Дійсно можливо почути розмаїття мов і всі один одного розуміють в торговинах і на базарі. Ніхто тут не скаче, не підстрибує і не верещить, що є вірнішим українцем за інших. На думку мешканців так можуть робити тільки вороги, ледарі та вори. Так історично склалося, що люди зрозуміли, об'єдналися і стали боротися з ворогами усі гуртом. Газда за газду і брат за брата.

Саме приготування до свята проходить заздалегідь. Кожен кут, а тут іх шість, готує свою Маланку на румунській мові. (Так склалося віками вже традиційно).


Справжньою окрасою переберії були маски і костюми, які ставали предметом гордощів учасників карнавалу і темою обговорення вашківчан аж до наступного Василя. Костюми маланкарі шили самотужки. Ось як готувався костюм "ведмедя". "Тулубом" слугував кожух навиворіт, "лапами" - рукави зі старого кожуха, які перев'язувалися плетеною із соломи кіскою. Маску на голову виготовляли переважно з морди кабана чи теляти. "Ведмідь" підперезувався ланцюгом, який слід було стягнути якомога щільніше - щоби під час боротьби з іншим "ведмедем" суперник не зміг просунути під ланцюг руку і кинути на землю.

Не без того, звичайно, щоб чорти запалене колесо дорогою покотили, дiвку господареву полiзли цiлувати чи посуд перевертати. Але це все жартома.

І нічого з цією переберією не могли зробити ні татари, ні турки, ні австріяки, ні румуни, ні більшовики. Вони забороняли Маланку, а вона таки була. Вони карали тих, хто переодягався, а вони все ж таки перебиралися, Маланка вижила. Бо тут її корінь, тут її земля, тут її народ і тут її душа.

Чому так ненавиділи Маланку всі, хто загарбником приходив на нашу землю? Тому, що Маланка сміхом, гострим словом, сарказмом і народною сатирою висміювала і знищувала поневолювачів землі української. Проти цієї зброї не могли встояти армії імперій.
Чи не кожен перебраний тоді сидів по 15 діб. Влада ненавиділа і боялася Маланку. А як їй не боятися і не ненавидіти?! Маланка висміювала пристосуванців — комуністів, хабарників — бюрократів та інших виродків комуністичної системи.

Спливли роки. Український народ з Божою поміччю став вільним від всіх імперій. Він почав будувати свою країну такою, якою хотіли її бачити багато поколінь героїв, котрі віддали своє життя за Україну.

Iз давнiх-давен парубки готуються до Маланки заздалегiдь. Розучують коляди, розподiляють ролi, майструють костюми,
Це треба побачити. I моя вам порада — не барiться. Приїжджайте і самі все побачите.

Наприкінці хочется подякувати адмінітрації селища та моїм друзям за теплий прийом, організацію фотографування та фільмування цього чудового заходу. Хочеться побажати усім миру та злагоди, здоров'я та щастя а також успіхів та наснаги в майбутньому!

При підготовці статті були використані матеріали також
[ Ссылка ]

свернуть