Продовжую рубрику
«ПІСНІ МОГО ЖИТТЯ»
Спогади 1970 року, р. ВІА ч.3
Не шкодую, не зову, не плачу
Музика – Г.Пономаренко
Слова – С.Єсенін
Переклад - Веселий песиміст
Чув у виконанні ВІА «ОРЕРА»
Виконання – Веретільник Олександр
Не шкодую, не зову, не плачу,
Все мине мов бiлих яблунь цвiт,
Полонений золотом я в`янучим,
Не поверну знов юнацьких лiт.2р
Як колись не буде серце битись,
подих вiдчуваючи зими.
Рiдний край березового ситцю,
Вже не звабить босонiж пiти.
Вже скупiшими стають бажання,
Життя моє, наснилось ти чи нi ?
Нiби навеснi в гучному раннi
На рожевiм я промчав конi.2р
Мандрiвничий дух все рiдше й рiдше,
Полум`я розпалює в устах,
Втрачено назавжди юну свiжiсть,
повiнь почуттiв i блиск в очах.
Ми не вiчнi, всi колись пiдемо,
Мiдне листя ллється до землi.
Хай повiк буде благословенним,
Що прийшло розквiтнуть й вiдiйти.2р
