Для формування захисного імунітету у цільновірусних вакцинах використовується ослаблена (атенуйована) або деактивована форма патогену. Існує два типи цільновірусних вакцин. Живі атенуйовані вакцини містять ослаблену форму вірусу, яка зберігає здатність рости й розмножуватись, але не може викликати захворювання. Інактивовані вакцини містять віруси, генетичний матеріал яких був зруйнований впливом високої температури, хімічних сполук або радіації. Після цього вони не можуть інфікувати клітини та розмножуватись, але усе ще можуть стимулювати імунну відповідь.

Обидва підходи вже випробувані й перевірені; вони лежать в основі багатьох існуючих вакцин, серед яких вакцини проти жовтої лихоманки, кору (живі атенуйовані вакцини), сезонного грипу та гепатиту А (інактивовані вакцини). Також існують бактеріальні атенуйовані вакцини, наприклад, вакцина БЦЖ проти туберкульозу.

І живі атенуйовані, й інактивовані вакцини містять цілий патоген або його частину, але типи імунітету, який вони формують, дещо відрізняються. Живі атенуйовані вакцини створюються на основі вірусів, які були ослаблені у лабораторних умовах, тому при введенні вони інфікуватимуть клітини і розмножуватимуться в них, але не викличуть захворювання, або воно пройде в дуже легкій формі. Такі вакцини можуть бути не придатними для використання у осіб із ослабленою імунною системою (наприклад, для людей, які живуть з ВІЛ) та вагітних жінок, тому що у них навіть ослаблений вірус може спричинити захворювання. Також у вкрай поодиноких випадках живі атенуйовані вакцини можуть переродитися у більш патогенну форму і викликати захворювання у вакцинованих або їхніх контактних осіб. Подібні випадки спостерігалися, коли використання оральних вакцин проти поліомієліту могло призводити до захворювання, спричиненого вірусом вакцинного походження.

Оскільки ці вакцини є лише ослабленими версіями природних патогенів, імунна система реагує на них так само як і на будь-який інший мікроорганізм, що проникає в клітину - мобілізує проти нього захист, а саме клітини Т-кілери (які розпізнають і знищують інфіковані клітини), Т-хелпери (які допомагають виробляти антитіла) і В-клітини, які продукують антитіла (націлені на патогени, що ховаються поза клітинами, наприклад, у крові). Ця імунна відповідь продовжує працювати аж до виведення вірусу з організму, створюючи достатньо часу для формування клітин пам’яті проти даного вірусу. Завдяки цим процесам живі атенуйовані вакцини здатні формувати імунітет практично настільки ж потужний, як і при інфікуванні вірусом дикого типу, але при цьому захворювання розвиватися не буде.

Інактивовані вірусні вакцини також містять вірус, або його частинки, але їхній генетичний матеріал був знищений. Тому вони більш стабільні, ніж живі атенуйовані вакцини й можуть застосовуватись навіть для людей із ослабленою імунною системою. Хоча їхній генетичний матеріал був зруйнований, інактивовані віруси зазвичай містять багато білків, які імунна система може розпізнавати. Через те, що такі віруси не здатні інфікувати клітини, інактивовані вакцини стимулюють лише антитілозалежну відповідь, яка може бути слабшою й менш довготривалою. Для усунення цієї проблеми у інактивовані вакцини часто додають ад’юванти (сполуки, які стимулюють імунну систему); також можуть бути потрібні додаткові бустерні дози.

ℹ️ "Пояснення про вакцини та імунізацію від COVID-19" — спільний проєкт Центру співробітництва з безпеки вакцин та Європейського бюро ВООЗ за підтримки ЄС. Мета проєкту — сприяти ВООЗ у поширенні серед медичних працівників та громадськості знань з питань захисту населення шляхом імунізації.

Ознайомитеся з матеріалами та завантажте посібник на сайті
👉 [ Ссылка ]

Підпишіться на канал 👉 [ Ссылка ]

Підписуйтесь та слідкуйте за діяльністю Бюро ВООЗ в Україні
Сайт ▶︎ [ Ссылка ]
Facebook ▶︎ [ Ссылка ]
Instagram ▶︎ [ Ссылка ]
Twitter ▶︎ [ Ссылка ]

#ВООЗ #COVID19

свернуть