ComeBack Mobility допомагає хірургам призначати оптимальне навантаження після переломів нижніх кінцівок на основі біомеханічного аналізу. Як відомо, у більшості випадків оптимальний міжфрагментарний рух у зоні перелому становить приблизно 1 мм. Отже, пацієнт повинен навантажувати ногу вагою, що призводить до цього руху, при цьому забезпечуючи стійкість внутрішньої або зовнішньої фіксації. Для визначення цього навантаження та стабільності фіксації ComeBack Mobility надає дані біомеханічного аналізу за допомогою методу кінцевих елементів (FEA).
Випадок 1: Дроблений перелом дистальної третини великогомілкової кістки, стабілізований медіальною пластиною та сімома гвинтами. Оптимальний міжфрагментарний рух до 1 мм досягається при навантаженні в 60 кг або 80% ваги пацієнта. Однак один гвинт стає нестабільним під навантаженням 7,5 кг або 10% ваги пацієнта через значні згинальні навантаження від крутного моменту, що може призвести до його ослаблення під час ходьби, а відсутність необхідного міжфрагментарного руху уповільнить утворення кісткової мозолі.
Випадок 2: Мультифрагментарний перелом діафіза великогомілкової кістки, стабілізований інтрамедулярним штифтом. Оптимальний міжфрагментарний рух у межах 0,5 - 1 мм досягається при навантаженні 15 кг до 30 кг, що становить 20% - 40% ваги пацієнта. Фіксація та кістка можуть витримати це навантаження, але перевищення цього ліміту призведе до руху між фрагментами кістки в діапазоні 1,62-3,26 мм, що може значно уповільнити процес загоєння.
Випадок 3: Пацієнт із трищелепним переломом. Остеосинтез медіальної кісточки великогомілкової кістки проведений за методом Вебера. Фіксація латеральної кісточки здійснена пластиною та 4 гвинтами. Задня кісточка не була зафіксована. Міжфрагментарний рух не перевищує 0,1 мм при осьовому навантаженні повною вагою пацієнта за умови стабілізації гомілковостопного суглоба ортопедичним черевиком.
Ещё видео!