Молитва є вираженням твоїх відносин з Богом

Ти християнин настільки, наскільки ти вмієш молитися. Молитва, і її окремі етапи визначають близькість чи віддаленість від Бога, тому що молитва є вираженням твоїх відносин з Богом.

Коли ви відчуваєте присутність Бога під час молитви, ви почуваєтеся добре. Тоді легко молитися, і ви впевнені, що даруєте в молитві своє серце Богу. Але повнішу правду про свою молитву ви відкриваєте, коли приходить етап сухої молитви, позбавленої почуттів. Тоді важко молитися, і може виникнути спокуса відмовитися від молитви; думаючи, що така молитва не має сенсу. Тим часом саме тоді молитва може мати особливу цінність.

Найкраще можна навчишся молитися тоді, коли не можеш молитися, коли у твоєму житті є такі обставини, що ти не маєш часу для молитви, або коли надійшла хвиля труднощів і в тебе не має миру на серці, або ти не маєш можливості усамітнитись, щоб відчути повноту єднання з Богом у молитві.

Але коли твоя молитва недосконала, коли ти шукаєш більшого єднання з Богом, тоді Бог іде тобі назустріч. Таємниця молитви – це жага Бога, яка виникає в нас набагато глибше рівня наших почуттів і мови. Людина, яку спіткали труднощі, іноді може під їхнім тиском набагато краще молитися у своєму збентеженому серці, ніж той, чий розум гріється в ясних ідеях. Ці переживання породжують у наших серцях молитву віри убогої, безпорадної людини.

Якщо ми не вміємо молитися, то сам Святий Дух зійде на нашу бідну душу і помолиться в нас з «невимовним зітханням», - говорить апостол Павло (Римлян 8:26). Ви можете відчувати різні труднощі в молитві, але пам'ятайте - саме вони роблять вашу молитву, молитвою убогої людини. Тож ви маєте бути вдячні за те, що пережили ці труднощі, які зробили вас витривалішими.

Якщо молитва дається дуже легко, це теж дар Божий, яким не варто зневажати. Але справжній розвиток молитви відбувається через прагнення до Бога, яке є вираженим жаданням Бога, що є суттю молитви; через бажання увійти в контакт з Богом, відкритися Йому і дозволити Святому Духу молитися в середині нас. Саме це бажання є найважливішим для молитви. Чим сильніший ваш голод за Богом, тим в більшій повноті Бог вам відкриється. Тому через молитву потрібно прокладати свій шлях до Бога, і ми маємо любити цей шлях.

Поки ми живемо, ми повинні постійно рухатися вперед вдосконалюючи свою молитву. Молитві треба постійно вчитися, щоб ніякі обставини в житті, не могли звести з дороги життя. Віра має вирішальний вплив на ріст молитви. Якщо віра змінює наш менталітет і каже нам ставити Бога на перше місце, тоді ми все більше підпорядковуємося дії Святого Духа (Римлян 8:26-27) і все більше поглинаємося справами Царства Божого. Важливо, поставити Бога на перше місце і залишити турботу про себе та свої дії, - не відмовляючись від власних зусиль - Ісусу, Чия воля полягає в тому, щоб дарувати нам безмежну любов. Тоді у своїй молитві ми будемо слідувати словам, які Ісус сказав до св. Катерини Сієнської: «Ти думай про Мене, і Я буду думати про тебе». Які ж гарні ці слова.

У нашому внутрішньому житті може настати момент, коли ми починаємо більше думати про Бога, і тоді ми переходимо до молитви простої, богоцентричної думки, яку можна назвати пам’яттю про присутність Бога. Все, що нам потрібно зробити, це спрямувати свої думки на Ісуса і пам’ятати, що Ісус любить нас, і є з нами, що Він любить тих, кого ми любимо, і тих, про кого ми дбаємо. Така молитва віри принесе внутрішній мир.

Інколи Бог хоче, щоб ми прийшли до Нього помовчати. Так само, як ми молимося словами чи думками, ми також можемо молитися мовчанням, внутрішнім миром. Якщо вам доводиться перед кимось багато говорити, це означає, що він вам чужий. Ви можете помовчати перед близькою людиною і вам не буде соромно, вона вас зрозуміє. Саме мовчання, таке красномовне у своїй простоті, є критерієм близькості двох людей. Ісус хоче, щоб ми заспокоїли перед Ним свій дух настільки, щоб ми могли просто дивитися на Нього і залишатися перед Ним без жодних зайвих слів.

Також може статися так, що вам не буде чого пожертвувати Богові в молитві. Тоді віддайте Йому своє «ніщо», свою повну безпорадність. Віддай усе Господу, стань таким, яким ти є: малим, безпорадним, убогим. Це буде найкраща молитва, тому що вона узгоджується з першим блаженством. Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне (Матвiя 5:3). Молитва убогого духом – це молитва людини, яка бачить свою безпорадність, нікчемність, і вимагає зішестя Господа, зішестя Святого Духа. Коли Бог бачить таку душу, позбавлену власної сили, Він спускається до неї зі Своєю силою. Блаженні вбогі духом, блаженні ті, хто відчули всю силу молитви убогого духом.

свернуть