Сходження на гору Близниця.
Бли́зниця — гора у східній частині масиву Свидівець в Закарпатській області. Висота вершини 1883 м,. Південні і західні схили пологі, східні — круто обриваються у бік розширеного верхів'я долини — льодовикового кару з залишками морени та льодовикових озер. Складаються з пісковиків, є прошарки вапняків. До висоти 1400 м — хвойні та букові ліси, криволісся, вище — полонини.
Близниця входять до складу природоохоронної території — Свидівецького заповідного масиву (частина Карпатського біосферного заповідника). На горах розташована ботанічна пам'ятка природи — Скелі Близниці, відома наявністю реліктових рослин, таких як білотка (едельвейс), котячі лапки карпатські, любочки несправжньокульбабові, дріада восьмипелюсткова, айстра альпійська.
На південному сході від вершини бере початок струмок Гропинець, правий доплив Чорної Тиси.

ТуЧерез Близницю проходить популярний туристичний маршрут «Вершинами Свидівця» — від селища Ясіня до селища Усть-Чорна (або у зворотному напрямку).
Як і всі Українські Карпати, ця гора оспівана в піснях і казках. Одна з найцікавіших легенд про назву вершини.(інфу взяла з інету)
Під горою Петрос жила колись сім'я гуцула. Одного разу влітку до них приїхали здалеку знайомі із своїми синами-близнюками. Гуцул мав дочку-красуню. У розмовах з'ясувалось, що дівчина та юнаки народилися в один рік і день.
Після цих відвідин вони часто зустрічалися, гуляли в мальовничих околицях Петроса. Юнаки закохалися в дочку гуцула, та і їй подобалися хлопці — один одного кращий. Довго не наважувалися хлопці, але нарешті освідчились дівчині в своїх почуттях. Батьки не були проти майбутнього весілля, але кому віддати перевагу — дівчина не знала. Нарешті вона сказала братам: «Хто з вас принесе мені в дарунок шовкову косицю, тому віддам своє серце і руку».
Довго блукали хлопці по горах у пошуках шовкової косиці (так в Карпатах називають едельвейси). Вони піднялись на полонину, зустріли там старого чабана і розповіли йому про наказ дівчини. Старий чабан запропонував хлопцям засушені едельвейси, але вони відмовились— ображати неправдою дівчину не до лиця легіням. Тоді чабан показав на стрімкі схили трійчатої вершини: «Там росте шовкова косиця. Тільки дістати її може найсміливіший і найсильніший леґінь. Підніматися на скелі нелегко. До того ж квіти охороняють дівчата-красуні. Вони подарують їх вам, якщо ви назавжди залишитесь у їх гірському царстві. А ні — вони скинуть вас із скель у глибокі провалля...»
Це не злякало юнаків. Кохання додавало їм сил. Брати довго піднімались в гори і серед недоступних скель побачили лише одну квітку. Випереджаючи один одного, вони стали видиратися на скелі. Кожному хотілося першим зірвати квітку. Одному з хлопців вдалося дістатися до шовкової косиці. І тут з'явилися гірські красуні, запрошуючи легінів залишитися серед них. Не погодились брати. А горянки розсердились: «Не бачити вам щастя в житті!»
Під ногами хлопця з квіткою шовкової косиці розкололася скеля, він зривається в провалля і, падаючи, збиває свого брата...
Дівчина довго чекала братів. Не дочекавшись, пішла в гори, на пошуки. На полонині старий чабан розповів їй про свою зустріч із хлопцями, показав скелі, до яких вони пішли. Зійшла дівчина нa скелі і побачила сліди страшного лиха. Не витерпіла горя дочка гуцула й кинулася зі скелі у провалля...
Три вершини, розташовані поряд в цьому місці, жителі назвали Близницями. Найвища вершина носить назву Близниця (так місцевою говіркою називають одну з дівчат-близнят). По дорозі зустрінемо скелі-виступи — Перший жандарм, Другий жандарм, Третій жандарм. Походження їх назв також з'ясовує легенда. Здалеку три виступи на скелястих схилах Близниці нагадують людські постаті. Кажуть, розслідувати причини смерті братів-близнят та дівчини приїхали жандарми. Почувши трагічну розповідь старого чабана, вони від страху закам'яніли. Так і стоять вони досі, оберігаючи місце загибелі трьох закоханих і перепиняючи дорогу всім, хто намагається піднятися на Близницю в пошуках шовкової косиці...

свернуть