Існує переказ, що після того, як Марії виповнилося шість місяців Анна поставила її на землю, щоб подивитися, чи може вона стояти. Дитя зробило вісім кроків, а потім пішло назад до рук матері. Анна вирішила, що дочка її не ходитиме по землі, доки вона не введе її до храму Господнього. Коли Марії виповнився рік, батько її вчинив бенкет, на який зібрав священиків, старійшин і багато народу і підносив Марію під благословення священиків та первосвящеників. Анна ж радісно прославляла Бога, що Він розрішив її неплідність і «відняв ганьбу ворогів її».
Ще через рік Іоаким думав виконати над Марією обітницю посвяти Її Богові, але Анна, боячись, що в храмі дитина скучить за домом, і бажаючи по материнській ніжності довше втримати її при собі, вмовила чоловіка відстрочити на один рік його намір. Усього трьох років від народження Пресвята Діва була введена в храм Єрусалимський. При храмі на той час проживали чоловіки та жінки — з вдів та дів, які вели чистий, благочестивий спосіб життя. Це був як би першообраз майбутніх християнських ченців.
Пресвята Діва тільки недавно навчилася говорити, але вже вся Її душа прагнула Бога. Серце Її було охоплено полум'ям чистої Божественної любові. Життя серед людей цій дивовижній Дитині з дозрілою душею не здавалося привабливим. І Вона сама нагадала батькам про виконання їхньої обітниці. Смуток від розлуки з Дочкою боровся в душі Анни з радістю передати Богові той дар, який вона отримала від Бога.
Назустріч Іоакиму та Анні вийшли зі співом із храму священики та первосвященик. Анна поставила немовля Марію на перший ступінь ґанку храму, який мав загалом п'ятнадцять високих сходів... І відбулося велике знамення. Ніким не ведена, ніким не підтримувана, Діва легко зійшла на вершину ґанку. Ангели Божі, звичайно, спустилися тоді з неба і непомітно піднесли Богоматір високими сходами. Усі були здивовані. А первосвященик силою таємничого натхнення не зупинився на тому місці, далі якого не ходив народ, що зазвичай молиться. Він повів з собою Марію в потаємну глибину храму, у «Святе Святих». А туди не дозволялося ходити не тільки нікому з жінок, але не ступали туди навіть священики, і лише первосвященик один раз на рік входив туди, несучи з собою жертовну кров. Були вражені цією незвичайною подією не тільки всі присутні люди, а й ангели, які тоді ще не знали майбутнього Марії.
«Святе Святих» стало місцем постійних молитов Марії. Інші діви не мали права і наблизитись до цього святилища, а Марія завжди могла входити сюди. Так як там уже не було старого ковчега заповіту, як би знамення того, що часи цього завіту минули, то Свята Діва була Сама новим «живим божим ківотом».
Принісши жертву подяки Іоаким та Анна повернулися додому. Життя їх, хоч і самотнє, не було вже більше затьмарене ганьбою, ніхто не дорікав їм більше за безпліддя. А Марія тихо росла в Єрусалимі в товаристві однолітків, які так само, як і Вона, жили при храмі. При дітях знаходилися благочестиві діви-наглядачі, вони навчали своїх вихованок рукоділлю та Святому Письму. Тут навчилася Пресвята Діва тим ручним роботам, якими старанно займалася все життя до кінця Своїх днів. Для молитви, залишивши роботу, Вона йшла до «Святого Святих». Самота стала необхідним для неї станом. Тут її піднесений розум весь віддавався богопізнанню. З кожним днем якось більше й глибше міркувала Вона про велич Бога, і її душа дедалі більше відображала чудесні властивості Божества.
Якась благоговійна тихість відзначала її поведінку. Жодного неспокійного слова не зірвалося з Її завжди лагідних вуст. Її промова була приємна, і відчувалася в цій промові найвища істина.
Щодня з раннього ранку Вона молилася до третьої години (за нашим часом до 9-ї ранку), потім шість годин проводила за рукоділлям або за читанням Святого Письма. З дев'ятої години (з 3 години дня) знову починала молитву і молилася, поки ангел, що служив їй, не приносив їй їжу. Розум у неї був сприйнятливий, гострий, глибокий. Вона багато думала і мало говорила. Пряжа льону і вовни була звичайним її рукоділлям. Часто вишивала Вона шовками, особливо вбрання священичі.
Відвідування ангелами Діви Марії не втаїлось одного разу від первосвященика Захарії, який був здивований і цим явищем, і тим, що ангел приніс Діві реальну їжу.
Живучи у храмі, Пресвята Діва втратила батьків. Спочатку помер 80-річний Йоаким, а за ним і Анна. Так у ніжному віці приречена була пізнати гірке сирітство Та, Яка згодом мала зцілювати сирітство всіх самотніх, покинутих людей, стати Матір'ю, Утішителькою і Заступницею всіх безматерних сиріт.
Звичайно, усвідомлення Своєї безпорадності, Своєї самотності серед людей мало ще сильніше навернути серце Марії до Бога, в Якому було тепер укладено все Її щастя і вся Її доля.
Частина 1. Різдво:
[ Ссылка ]
Частина 3. Благовіщення:
[ Ссылка ]
Переклад українською: Юлія Хмара
Читає: Юлія Хмара
Відео: Юлія Хмара
Підтримати канал:
5363542094991644
З поміткою «благодійний внесок»
PayPal: jusik2006@gmail.com
