Підтримайте наш канал, натискайте кнопку донату, щоб допомогти нам створювати ще більше цікавого контенту для вас!

secure.wayforpay.com/donate/dbf5041c70663

Історія України 📜 | Утворення Київської Русі. Святослав Ігорович (934-972).

Князь-лицар, князь-козак, воїн, Олександр Македонський середньовіччя – якими тільки епітетами не наділяли Святослава Ігоровича сучасники та історики. Пізно зійшовши на київський престол, цей князь перекроїв карту Європи, змінив розклад сил у ній і загинув біля Дніпровських порогів від підступної засідки. І це за десять-дванадцять років!
Святослав провів у походах більшу частину свого князювання, рідко буваючи в Києві. Щодо згаданої вище облоги Києва печенігами, то військо під проводом князя відігнало печенігів від міста, проте оборона, як вже було зазначено, була організована Ольгою. І саме вона контролювала і правила за відсутності Святослава. Після смерті своєї матері князь залишив у Києві старшого сина Ярополка, середній Олег став древлянським князем, а молодший Володимир сів у Новгороді. Влада була розділена, і Святослав міг продовжувати свої походи.
Але повернемося у девʼятсот шістдесят четвертий рік. Це період першого походу Святослава, на той час вже повноцінного Київського князя. Похід був здійснений на слов’янське плем’я в’ятичів, що підкорялися та сплачували данину Хозарському каганату. Підпорядкувавши в’ятичів Києву, Святослав попрямував до Хазарії, спустошивши союзну їй Волзьку Булгарію. Вважається, що князь мав лицарські переконання і перед нападом відправляв посланців із повідомленням «іду на Ви». Отримавши цю звістку, каган хозарів вийшов назустріч руським військам. Генеральна битва відбулася поблизу міста Ітиль – столиці Хазарії. У літописах холодно і коротко описується перемога русів, що відкрила шлях до багатств Ітилю. Після зруйнованої вщент столиці настала черга інших великих міст каганату: Саркелу на Дону, Семендеру та інших. Святослав намагався закріпити територію каганату за собою, а не лише завоювати здобич. Так на місті зруйнованого Саркелу постало поселення Біла Вежа, існують дані про військові залоги русичів в Ітилі та Семандері, під контроль князя потрапила Тмутаракань – місто на Кубані - і було утворене Тмутараканське князівство. Надалі шлях князя попрямував на Північний Кавказ, де були переможені племена ясів та касогів.
У результатi цього походу занепали такi значнi держави регiону, як Волзька Булгарiя та Хозарський каганат; руське вiйсько отримало видатну здобич; влада Києва розповсюдилась на важливий Волзький торговий шлях, Кубань та Дон; консолiдувалися схiднослов’янськi племена. Проте, зруйнувавши Хазарiю, Святослав вiдкрив шлях на Русь кочовим народам сходу (печенiгам, надалi — половцям), що у майбутньому спричинить немало проблем жителям Русi.
Наступною ціллю Святослава стала потужна та прогресуюча Болгарія. Подейкують, руку до русько-болгарського конфлікту приклала Візантія. Існують свідчення, що Святослав приймав послів від Базилевса з цінними дарунками та проханням розпочати військові дії проти болгар. Візантійська імперія таким чином намагалася послабити одразу двох своїх прямих конкурентів, адже Болгарія домінувала на Балканах, які були у зоні візантійських інтересів, а Русь стрімко розвивалася та загрожувала Царгороду зі сходу, зазіхаючи на його кримські володіння. Так чи інакше, але девʼятсот шістдесят восьмого року Святослав на чолі війська виступає у похід. Увійшовши у гирло Дунаю та пропливши вглиб Болгарії, руське військо спішилося та у першій же битві під Доростолом розбило болгар. Надалі русичі зайняли більше восьмидесяти міст на дунайських берегах, а Святослав обрав собі за резиденцію місто Переяславець, звідки де-факто правив Болгарією. Проте сумна звістка змусила руське військо покинути мальовничі Балкани: печеніги взяли в облогу Київ. Можна припустити, що печенізька військова активність була простимульована Візантією, адже русько-болгарська війна пройшла у зовсім іншому руслі, аніж собі планували візантійці. Замість двох ослаблених виснажливою боротьбою країн, у Константинополі отримали Русь із вишколеною у боях армією та з імперськими амбіціями домінування у регіоні. Тому не виключено, що візантійські правителі вкотре вдалися до стратегії «загортання вогню чужими руками». Святослав, відігнавши печенігів, на деякий час затримався в Києві, адже Ольга, що керувала обороною Києва та країною під час незліченних походів сина, не хотіла його відпускати, а київська знать дорікала князю.
Святослав виношував мрію про дніпровсько-дунайську імперію зі столицею у Переяславці на Дунаї, а для кращого керівництва Руссю він вирішив розділити її поміж синами. Княгиня Ольга померла, і Святослав, бувши язичником, дозволив поховати її за християнським звичаєм. Після поділу Русі та смерті матері його більше нічого не тримало у Києві, тому був розпочатий другий болгарський похід.

свернуть