Поки в Полтавській обласній філармонії триває ремонт, у глядацькому залі плетуть маскувальні сітки. Завдяки великій сцені вони виходять найбільшими. Максимальний розмір – 10 на 6 метрів.
"Ну от я це сприймаю так, що сидіти осторонь я не можу, – розповідає Віра Бровченко про те, з чого почалося плетіння маскувальних сіток. – І от 3,5 року, відколи почалася війна, ми тут. І сітки в'яжемо, і шиємо білизну, і в'яжемо шкарпетки. Покривається чи бліндаж, чи техніка, навіть хлопці кажуть, що ваші сітки – їх не видно".
За весь час до ініціативи долучилося чимало полтавців. Усього з початку воєнних дій відіслали на війну близько чотирьохсот сіток. До роботи приєднуються навіть артисти та прибиральниці філармонії. Деякі люди намагаються допомогти, приносячи з дому тканини та непотрібний одяг.
"З такого добра у нас виходить така краса, такі гобелени. Купуємо фарби і дофарбовуємо. Якщо вдома у когось є речі, які непотрібні, вже вийшли з моди – можна приносити все, окрім дуже яскравого кольорового одягу. У будь-який час там є службовий вхід, він постійно відкритий", – розповідає волонтерка Людмила Верещагіна.
Волонтеркам потрібна допомога не тільки речами, а й руками. Деякі жінки плетуть сітки навіть протягом своїх відпусток. Кажуть, замовлень із фронту вистачає. До плетіння долучаються й школярі на літніх канікулах.
"Ми зараз вплітаємо пікселі, це вже закінчена робота. Зараз вже сітка буде дороблена. Воно не так вже й погано – це робити, це навіть не сумно", – коментує школярка Каріна Дадикіна.
"Під час цієї практики діти малювали малюнки, робили сувеніри, поробки, відсилали їм в АТО. І навіть от, спитайте їх, їм телефонували хлопці і дякували за ці вироби", – говорить вчителька школи №5 м. Полтава Тетяна Кривошей.
Маскувальними сітками з Полтави користуються кілька батальйонів. Говорять: вони одні такі, їх зовсім непомітно ворогу. Волонтерки просять всіх небайдужих полтавців долучатися до ініціативи.
