"Оцінюючи даний тут переклад, читачі повинні знати й памятати, що всі повісті Шевченка це — „бруліони, остаточно не викінчені, не оброблені, не переписані“ (С. Ефремов).
Шевченко російської мови добре не вмів, — та мова в нього взагалі невироблена, денеде навіть вимучена, думки висловлені неясно, російських слів він уживав не в відповідному значінні. Перекладати такі уступи дуже тяжко. Переборюючи труднощі, що при цьому повставали, редакція приклала зусиль і до того, щоб по змозі не віддалятися від української прозової літературної мови тих часів, але цілковите виконання такого завдання — річ недосяжна, бо сучасна Шевченкові українська проза не знала багатьох виразів, що ввійшли тепер до загального вжитку, а якби їх оминати, то це в неодному випадку затемнило би думку автора. Проте редакція старалася використати лексичний матеріял Шевченкової мови та не заступати деяких Шевченкових форм сучасними (численні цсрковно-словянізми, що :іх охоче вживав Шевченко, такі діялєктичні форми, як „тілько“, „сижу“, „хожу“ й т. п.)". (Із передмови).
