Ми в соціальних мережах та месенджерах:

Facebook: [ Ссылка ]
Instagram: [ Ссылка ]
Telegram: [ Ссылка ]
Viber: [ Ссылка ]

Наш сайт: [ Ссылка ]

У битві з ворогом пролетіли кращі у житті роки. В душу вселяється старість, та вже всилилася, тухне в очах вогонь.

Цю пісню Борис Баклицький заспівав одразу, коли оголосили про закінчення Другої світової війни. Ветеран воював три місяці на Курській дузі. Цього року чоловіку виповнилося 96 років. А на війну пішов ще юним 16-річним хлопчиком, разом зі своїми старшими друзями.

"Я пішов на рік раніше, добровільно, в армію. А чому мені від друзів відставати? У мене документів немає, коли я народився. Ніхто нічого не знає. Я пішов з ними у військкомат, кажу, що я також 24-го року. А вони й раді у військкоматі – поповнення на фронт", – сказав ветеран Другої світової війни Борис Баклицький.

Борис Софійович народився у селі Мачухи, що на Полтавщині. Однак дитинство провів на Уралі у дитячому будинку. А про свою Батьківщину дізнався тільки після війни та переїхав до Полтави.

"Спека, пил, дим, бої йдуть постійно. Води немає, пити хочеться. Форсували ми річку Жиздру. І як попадали всі німці. Вони якраз у цьому місці оборону тримали. Ми їх вибили. І до річки пішли, п’ємо. Кожен п’є прямо з річки. А хтось кричить: Не пийте воду з річки! Там німці мертві лежать", – розповів ветеран Другої світової війни Борис Баклицький.

Борис Софійович одразу пішов у розвідники.

"З потяга ми два дні йшли пішки до переднього краю, до кордону, де були наші війська. Там нас вишикували. Хто не боїться служити у розвідці – он туди, під те дерево йдіть вночі. Я пішов, обрав собі автомат, так і потрапив у розвідку", – розказав ветеран Другої світової війни Борис Баклицький.

Ветерану на фронті довелося пережити втрату товаришів.

"Микола – одесит був, співав добре. І він заспівав пісню: На Молдованці музика грає. І єдина міна, одну вистрелили у наш бік, бо нас помітили. І йому осколок горло перебив. Він співає, а йому осколок. Сумно. Похоронили Колю", – згадав ветеран Другої світової війни Борис Баклицький.

Всього Борис Баклицький за час війни отримав шість бойових поранень та близько 30 медалей після неї. Живих побратимів у Бориса Софійовича майже не лишилося.

свернуть