Сьогодні Україна прощається із воїном Олегом Барною та його командиром Валерієм Дороховим. Разом вони загинули під час штурму позицій ворога.
Я познайомився з Олегом під час Помаранчевої Революції. Добре пам’ятаю і те, як 18 лютого перед моїми очима його поранили у Маріїнському парку. Але це його не зупинило, і він пішов в АТО. І навіть коли лікарі дали йому статус інвалідності і заборонили йти в армію, 24 лютого, він вимагав, щоб йому дали можливість захищати Україну.
Олег Барна пішов служити до 68 бригади, де на нього скаржилися, що він постійно вимагає бути в штурмових групах. У одному з таких штурмів він і загинув разом зі своїм командиром. Олегу Барні саме мало виповнитися 56, але він навіки залишився у віці 55 років.
Ми виступимо із ініціативою, щоб Олега Барну та Валерія Дорохова нагородили найвищими нагородами.
Світла пам’ять Героям.
