Наприкінці квітня 2014 року в Станиці Луганській з’явилися ворожі «паломники», як їх тоді почали називати прикордонники, які проходили службу у відділі прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону.
Приходили недруги до підрозділу майже щодня та агітували за «руській мір» та «лучшую жизнь», а також висували ультиматум віддати їм зброю. Звісно ж, зелені берети були непохитними та продовжували нести службу із захисту державних рубежів України. Після місяця такого ворожого паломництва, вороги вдалися до більш радикальних дій – в хід пішли погрози, як військовослужбовцям, так і членам їх сімей. Нерідко вороже налаштовані чоловіки у військовому обмундируванні «заходили» і до домівок прикордонників, погрожували розправами та тортурами.
В середині травня до відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» прибули військовослужбовці з-поміж мобілізованих. Таке посилення вкрай було не до вподоби вороже налаштованим особам. Точкою «кипіння» для них стало чергове посилення прикордонного підрозділу особовим складом мобільного підрозділу Державної прикордонної служби України на чолі з генерал-майором Валерієм Суботіним.
Після майже тижневого морального і психологічного тиску та вимог видати їм усіх військовослужбовців, що прибули на посилення або повернути їх до місць постійної дислокації, ворог вдався до активних дій.
Вогонь зі стрілецької зброї російські найманці відкрили посеред білого дня 21 травня 2014 року. Вони зовсім не зважали на те, що навколо прикордонного підрозділу проживають цивільні люди та своїми зухвалими діями наражають їх на небезпеку, нехтуючи будь-якими правилами моралі. Обстріл бажаного результату не приніс, на деякий час затамувалося затишшя.
О пів на першу ночі бойовики отримали підкріплення та розпочали другу спробу штурму підрозділу прикордонників із застосуванням автоматів, кулеметів, гранатометів та ручних гранат. З найближчих будинків по прикордонниках стріляли снайпери. Бій продовжувався півтори години. Прикордонники відбили три атаки на свій підрозділ та змусили нападників відступити. Проте, навколо відділу прикордонної служби продовжували зосереджуватися снайпери. Під час бою із застосуванням гранат прикордонники знищили дві вогневі точки, з яких по них вели вогонь снайпери. Також охоронці державних рубежів пошкодили дорожній каток, яким нападники намагалися пробити ворота на територію прикордонного підрозділу.
На щастя, у цьому бою ніхто із прикордонників не загинув. П’ять військовослужбовців, у тому числі і генерал-майор Валерій Суботін, отримали поранення. Це був тільки перший штурм підрозділу. Прикордонники його прийняли мужньо. Але вони знали що він точно не останній.
Як прикордонники обороняли свій підрозділ пригадує прикордонник Ігор, який був безпосереднім учасником тих подій.
