Сьогодні без довгих передмов. Цей сюжет не про якусь одну чітко окреслену тему. Тут ланцюжок подій і заяв нашого Зе, від яких можна в ступор впасти. Але за ними криється певна послідовність. Купа абсурдних та голослівних «стратегічних планів», які тільки демотивують, як українців, так і західних союзників. Далі нагнітання нових скандалів з європейськими та американськими лідерами, обливання брудом за те, про що, найімовірніше, сам же й попросив (таке ж уже було!) І на останок спроба відбитися від бажання друзів допомогти у посиленні переговорних позицій України та звільнення від давніших обіцянок, які Зе міг надавати путлєру. Йдеться саме про ту Стамбульську змову, яку кремль виставляє як єдину прийнятну платформу для переговорів. А також про «комфортних» для пу посередників. Західні альянти пробують допомогти нам вирватися з цієї переговорної пастки. І раптом нариваються на хамство, образи й обурення саме з української сторони.

Друга ж частина дещо детальніше про те, чим є ота Стамбульська платформа, від якої так застерігав Борис Джонсон у 2022-му й пробують її не допустити Шольц, Байден та інші друзі нині. Роблю дуже простеньке порівняння її з Мінськом. Бо аж надто синхронно від пу і Зе звучать категоричні випади проти Мінська й схвалення чи не заперечення Стамбула. Бо в порівнянні все це виглядає особливо жахливо. І в підсумку: чому наш «найпотужніший лідор сучасності» виявився в цій історії по один бік із ворогом і супроти наших друзів та й самої України.

А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.

свернуть