ПАДЛО
©Шарль Бодлер
Переклад М. Драй-Хмари
Читає Вікторія Сергієнко (Viktoriia Sergiienko)
***
Шарль Бодлер – один з найзнаменитіших поетів епохи Декадансу. Його творчість сповнена похмурості, розкладання і безвиході. Він відкриває нам мертву сторону світобудови. Смерть в його віршах прекрасна і всепоглинаюча. Темрява, розпад, розкол свідомості і фізичне розкладання – основні складові його творів. Це не викликає абсолютно ніякої відрази, а навпаки приковує увагу і затягує в глибинну безодню віршів.
«Падло» – одна з найбільш відомих його робіт, 29-й за рахунком вірш в самому знаменитому збірнику Шарля Бодлера «Квіти Зла».
Вірш «Падло» написаний в проміжку між 1840 і 1850 роками. Це час, коли він зустрів свою любов усього життя, яка і запустила в ньому процес як фізичного, так і духовного розпаду. Нею була його муза, його «Чорна Венера» – балерина Жанна Дюваль.
Він не просто любив її, він її обожнював. Чи любила вона його? Дуже неоднозначне питання. Казали, що Жанна Дюваль – це та сама неземна, прекрасна зовні, але гнила і мертва зсередини, отруйна Квітка Зла.
Сім’я Бодлера до останнього дня поета не приймала її, що сподвигло його до кількох невдалих спроб суїциду. Перебуваючи у відносинах з Дюваль, він став завсідником місць розпусти і інших злачних місць, де він проводив «психоделічні експерименти» над своєю свідомістю, провалюючись в порожнечу, йдучи від реальності. Крім того, коханці обидвоє розкладалися практично заживо, будучи носіями «Хвороби Купідона» (сифілісу). В деякі моменти Бодлер був на межі бідності. Він «спустив» всі ті гроші, які отримав у спадок від батька, на кишенькові витрати, пияцтво, розваги та наркотики, ну, і, звичайно ж, на свою богиню Дюваль.
Тлінність матерії і тлінність фізичної краси. Разом з тим гармонія природи і її численних частин, які, народжуючись і вмираючи, все ж стають цілим. У навколишньому світі немає нічого зайвого, все геніально продумано.
Бодлер торкнувся теми кохання – його кохана також ненадійна, як міцність краси. Любов теж має термін придатності, почуття теж піддадуться процесу розкладання, а потім підуть у небуття.
Ніщо фізичне не вічне, у всього сущого свій кінець, і відобразити образ можливо лише в пам’яті. Однак будь-який прекрасний порив душі може знайти місце в творчості і через неї знайти безсмертя.
Віддавши належне природі з її гармонією і абсолютною закінченістю, він все ж визнає владу творіння рук людських – мистецтва. Саме воно є всемогутньою силою, здатною повернути час назад і увічнити пам’ять про красу.
***
ПАДЛО
Пригадайте, кохана, той ранок погожий
І те літо чудове, ясне,
Як при стежці крутій на гранітному ложі
Ми побачили падло страшне.
Розчепіривши ноги в повітрі, недбало,
Наче жінка цинічна, ласна,
Воно черево жовте своє оголяло,
Й парувала відтіль трутина.
І розпечене сонце днювало на трупі,
Щоби гниль цю до краю спалить
І вернути Природі все те, що докупи
Вона міцно з’єднала на мить.
Мов над пишною квіткою, небо здіймалось
Над бундючним оцим кістяком,
Ви зомліли як стій, чи це вам лиш здавалось?
Нестерпучий був сморід кругом.
Над гнилизною мошок дзижчали мільйони,
А з дірок оцього лахмана
Виповзали гидкої черви батальйони
І текли, мов густа рідина.
Все це падало вниз або вгору летіло,
Наче хвиля блискуча, пливло,
І здавалось, від когось надихнуте тіло
Намножалось, двигтіло, жило.
І сповнився простір дивним шумом музичним,
Ніби то шаруділа вода
Або зерно, що віяльним рухом ритмічним
Його в віялку сам накида.
В позатираних формах були тільки мрії,
Наче шкіц, недоладний на взір,
Що його довершити не має надії
Той митець, що задумав цей твір.
За камінням стурбована сука стояла,
Та злим оком дивилась на нас,
І, смакуючи падло, усе пильнувала,
Чи до нього вернутись на час.
Але й вам обернутись в цю нечисть – о горе!-
Доведеться, мій світе ясний,
В цю потворну заразу, о радісна зоре,
Моя пристрасте, янголе мій!
Так, моя королево, вам прийдеться гнити
Після таїнств останніх, страшних.
Під травою, під цвітом рясним пліснявіти
Між кісток спопелілих, бридких.
Так скажіть же, красо, хробакам, що в жадобі
Поцілунками тіло пожруть.
Я зберіг од кохання, що тліє у гробі,
Божественну і форму, і суть.
#СерцяГолос #ВікторіяСергієнко #Бодлер
