IN SUPPORT OF ALL CAPTIVE BLOOD BROTHERS!
У ПІДТРИМКУ ВСІХ ПОЛОНЕНИХ ПОБРАТИМІВ!

Автор вірша "Полоненим Побратимам" - український воїн, кіборг Станіслав Паплінський, який сам пробув у полоні бойовиків 197 днів...

Вірш "Полоненим Побратимам" у підтримку всіх українських заручників, які досі залишаються у неволі, для цього соціального ролика на центральній площі Львова продекламували сам автор, Станіслав Паплінський, його побратим, також визволений із полону воїн Орест Петришин, отець Юстин, співачки Оксана Муха та Софія Федина, учасники вокальної формації "Піккардійська Терція" Ярослав Нудик та Андрій Капраль, а також українські бійці, учасники соціально-мистецького проекту #ПісніВійни: Олександр Рожко, Зиновій Медюх, Богдан Ковальчин і Максим Перев`язко.

Відео (зйомка та монтаж): Мар`ян Павлик.

У соціальному ролику звучить пісня із проекту #ПісніВійни "Молитва на Різдво" (Зиновій Медюх & Оксана Муха & Піккардійська Терція): [ Ссылка ]

#

Соціально-мистецький проект #ПісніВійни - про бійців-музикантів, які пройшли АТО, і пісні, народжені на війні.

Соціально-мистецький проект #ПісніВійни – масштабна громадська ініціатива, завданням якої є пошук та запис на професійній студії звукозапису пісень, створених українськими воїнами, які воювали та досі воюють на сході України.

Надзавдання проекту – зберегти сучасну україномовну військову пісню як у контекстах музичної культури й патріотичного виховання, так і в контексті історії України.

Мета проекту – запис та випуск компакт-диску під назвою #ПісніВійни, який об’єднає близько 15 україномовних пісень, написаних українськими захисниками під впливом пережитого у зоні АТО.

Сторінка проекту #ПісніВійни у Facebook - [ Ссылка ]

Зв`язатися із нами можна по email: pisni.vijny@gmail.com

#

ПОЛОНЕНИМ ПОБРАТИМАМ

1.
Проснись, народе! Люди, схаменіться....
Ви вдома знову ранок свій зустріли,
За полонених хлопців помоліться,
За їхніх мам, що тричі посивіли.

2.
Країну боронивши, клали тіло,
Себе не жалкували ради волі,
В боях останніх вижити зуміли
І підкорялися лиш своїй долі.

3.
Їх дух незламний час не пожирає,
Вже третій сніг в полоні зустрічають…
Неволі темрява їх душі роздирає,
І гідність вони свою не втрачають.

4.
Не так страшні фізичні рани тіла,
Як та байдужість, що надію хоронила.
Чому ялинка біля хати пожовтіла?
Чому лелеки не здіймають крила?

5.
Чому гниють в неволі наші браття?
Чому, скажіть, АТО не звуть війною?
Кому героїв наших визволяти,
Які за мир та волю йшли до бою?

6.
Хай сором з’їсть того, хто забуває.
Кому завдячувати маємо за спокій,
За мирні дні, що з вами проживаєм,
І за ті сни, що бачимо глибокі.

7.
Звернімось же з молитвою до Бога:
Нехай їх спокій ангели тримають,
Нехай додому зацвіте дорога,
Хай швидше їх дружини зустрічають.

8.
Щоб мами їхні спали як раніше,
Щоб діти обійняли свого тата,
Щоб не було розлук в коханих більше
І щоб скінчилась ця війна проклята.

свернуть