1. Подорож (0:00)
2. Бачити світ (Р. Кріль) (2:00)
3. Гей, не здіймайся (Р. Кріль) (4:39)
4. Марічейка (8:29)
5. Заклик (текст - А. Секретарьов) (10:13)
6. Гармонії (О. Скрипка) (11:47)
7. Нестерпна легкість (14:45)


Подорож

Ось подорож. Чому здається - втеча?
Від чого? І куди? Розхитані стільці,
холодний вечір, кучугура яблук, ґанок,
далекого товариша подвір'я,
і кава, і цигарка, і "Дністер"
у сонному провулку там, за рогом,
вода і сіль, і вітер, і маяк на скелі,
пружини залізничного вокзалу...

Найдужче тягне восени.
Так, ніби відпливаєш у весну, назад,
або й в краї, де не бував ніколи.
Так, ніби та дорога понад морем,
чи незнайома вулиця раптово
виведе туди,
де все одно не зможеш залишитись.


Бачити світ
(слова і музика – Роман Кріль)

Бачити світ в мапах контурних.
Бачити світ у фарбах та контурах.
Бачити світ в тролейбусному склі спітнілому,
коли люди тиснуть навколо.

Бачити світ у барвах відчуттів.
Бачити світ перерваного сну.
Бачити світ у сяйві твоєї краси,
що лине крізь мене навпростець
у світ...


Гей, не здіймайся…
(слова і музика – Роман Кріль, саксофон – Костянтин Бушинський)

Гей, не здіймайся над кручею вереск той!
Інколи треба трохи розвіятись.
На кухні сьогодні буде трохи музики.
Сум твій та жаль трохи напружують.

Але чом ти, чом ти на дні?
Чом ти додому собі не ідеш?
Як тобі треба мене ти не зміниш.
Час марнуєш та нерви псуєш,
дівчино моя.

А вже весна, я собі не заздрю.
Та що заважає мені сподіватися?
На кухні сьогодні буде трохи музики.
Мабуть, тихіше, бо прийдуть сваритися.


Марічейка


Чому так хочу повернутись?
Завмерти на хиткій колоді над водою,
немов парашутист докурює цигарку,
де вітер набира повітря і під нами зупиняє небо.
Ось ти і я,
і ранок у горбах,
і озеро у смерековім лісі,
і дорога.

(Маріче́йка — озеро в Українських Карпатах, у масиві Чорногора на висоті 1510 м.)


Заклик
(текст – Анатолій Секретарьов)


Давайте гуртуватися без гасел,
а сходитись природньо, поодинці.
Так з темряви виходять погорільці,
коли вогонь забрав своє і згас.
Так купчаться рибалки на човнах
над стежками, якими риба бродить.
Так він її у натовпі знаходить,
коли до нього тягнеться вона.
Я бачу людство, що вкриває степ,
немов відкрите оку рідколісся:
той сам зросте, а той поволі врісся
в негомінкий і радісний вертеп.


Гармонії
(слова і музика – Олег Скрипка, у відео використані роботи Миколи Сороки та Віктора Олійника)


За горами, за лісами
ходе блудить різний зміст.
Я дивлюсь телевізора,
в його хвилях втрачаючись.
Уоу-оу нізвідкіля,
уоу-оу раптові
уоу-оу розгортаються
гармонії.

Великанами грізними
ледве падає тихий сніг.
Як ціпками залізними
мозок плутає думками.
Уоу-оу чи не диво?
Уоу-оу в темряві
уоу-оу розгортаються
гармонії.



Нестерпна легкість

То в чому ж криється ота, ота, ота
нестерпна легкість існування?
Як від обов'язків складних і всюдисущих
звільнитись? Може, джерелом
цієї волі буде сила віри
в призначення небесне і земне,
в жертовність, людяність, терпіння і любов?
Раптове відчуття:
хлопчисько, що малює на піску
на березі спокійного ще моря
ранкову формулу і смерті, і життя.


Інші мої відео-музичні альбоми:

"На балконі" (частина перша): [ Ссылка ]
"Старий сад" (мініальбом на вірші Володимира Прилипка): [ Ссылка ]
"Діти" (мініальбом на вірші Богдана Куценка): [ Ссылка ]

свернуть