Закриті двері правосуддя або Конституція і суддя Микуляк
Вступ
Україна, яка декларує принцип верховенства права, стикається з серйозними викликами в забезпеченні доступу до правосуддя. Нещодавнє рішення судової системи України - Ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Постанова Великої Палати Верховного Суду у резонансній справі №990/137/24 (щодо порушення несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду Павлом МИКУЛЯК, оскільки суддя виявився діючим адвокатом з не зупиненим в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ) свідоцтвом адвоката, але розглянув справу №260/5601/23 в інтересах Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (КДКА), у якій цей суддя перебуває як адвокат на обліку) поставило під сумнів реальність захисту прав громадян, гарантованих Конституцією. В основі проблеми лежать положення Кодексу адміністративного судочинства України, які унеможливлюють ефективний судовий розгляд окремих рішень органів державної влади, таких як Вища рада правосуддя (ВРП).
Суть проблеми
Справа громадянина Вадима Хабібуллін стала яскравим прикладом того, як законодавчі прогалини обмежують можливості для захисту прав громадян. Його спроба оскаржити рішення ВРП, пов’язане із несумісністю судді Закарпатського окружного адміністративного суду Павла МИКУЛЯК, наштовхнулася на закриття провадження Верховним Судом. Причина — положення Кодексу адміністративного судочинства України, які виключають можливість розгляду таких справ у суді.
Але це «легенда прикриття», оскільки сама судова система - сама себе захищає, бо кожен з суддів може опинитися на місці судді Павла МИКУЛЯК і обмеження права на оскарження громадянами несумісності суддів-це дуже зручно. І законодавець мовчить з цього приводу бо зручні судді - ручні судді.
Закриття провадження базувалося на:
1. Частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка формально гарантує захист прав, але на практиці дозволяє відмовляти у розгляді.
2. Частині першій статті 5 та пункті 2 частини першої статті 5, які обмежують доступ до судового захисту, визначаючи, що рішення мають безпосередньо зачіпати права заявника.
3. Пункті 1 частини першої статті 238, який дозволяє закривати провадження, якщо справа не підлягає адміністративному судочинству.
Конституційне право під загрозою
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження рішень органів державної влади в суді. Однак через практику застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України це право стає ілюзорним. Громадяни, як у випадку Вадима Хабібуллін, фактично позбавляються можливості довести свою позицію в суді бо розглядають теж такі самі судді, такі ж можливі порушники і це коло чи кругову поруку, як каже Хабібуллін, без Божої милості - не розірвати.
Крім того, принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України, також опиняється під загрозою. Якщо громадяни не можуть оскаржити дії органів влади, це підриває довіру до судової системи та держави в цілому.
Наслідки для суспільства
1. Підрив довіри до правосуддя. Громадяни втрачають віру в те, що їхні права будуть захищені.
2. Нерівність перед законом. Державні органи отримують привілей бути поза межами судового контролю.
3. Зниження міжнародного авторитету. Недотримання стандартів правосуддя підриває репутацію України на міжнародній арені.
Заклик до змін
Вирішення цієї проблеми вимагає внесення змін до законодавства. Зокрема:
- Переглянути положення КАС України, які обмежують доступ до правосуддя.
- Забезпечити можливість судового розгляду рішень ВРП, які мають суспільний інтерес.
-Забезпечити можливість судового розгляду будь-яких рішень, які мають суспільний інтерес.
- Гарантувати, що суди застосовують Конституцію як акт прямої дії, а не формальність.
Висновок
Громадяни України заслуговують на справедливе і доступне правосуддя. Ситуація зі справою Вадима Хабібуллін демонструє, що механізми захисту прав потребують негайної модернізації. Верховенство права та право на судовий захист повинні стати не просто деклараціями, а реальністю для кожного українця.
Саме тому, голова «Фонду Святого Гавриїла Ургебадзе» Вадим Хабібуллін 28 листопада 2024 року подав конституційну скаргу до Конституційного суду України.
І хоч там такі самі судді, такі самі можливі порушники, але, як завжди каже Вадим Хабібуллін,- «ДАЛІ БУДЕ З БОЖОЮ МИЛІСТЮ».
Джерело: [ Ссылка ]
