A video about the Hutsul Legend of Rakhmansky Easter narrated by Vasyl Hunchak (Василь Гунчак).

The Ukrainian ethnographer V. Shukhevych wrote, "The Hutsuls believe that Rakhmany live like monks somewhere in the east, they pray for us and thanks to them, we can live in this world because they take upon themselves all our sins; they are fasting all the year round, and only on Velykden they eat a piece of an Easter egg which is shared among twelve of them." Some Hutsuls believe that the shells of Easter eggs are carried by the currents across the sea to Turkey where they remind Christians, who toil there in captivity, that Velykden has come.

There is no generally accepted explanation of the origin of the belief in Rakhmany or of the origin of the word itself, but they evidently symbolize self-sacrifice for the benefit of others.

Some of the Velykden traditions and rituals have been preserved, others died and remain only in the ethnographers' descriptions, books of fiction and in the memory of older generations, but the feast of Easter remains to be the time of resurrection and forgiveness.

In some parts of Ukraine, shells of Easter eggs were put into a tightly woven old basket or into a duck's nest and then taken to the river for them to go all the way to "Rakhmaniya" - a dream land beyond the sea where time stands still.

Рахманський Великдень: На 25-й день після Великодня припадає свято рахманський Великдень. У християнському календарі це свято має назву Преполовеніє, Переполовинення — половина П'ятидесятниці між Великоднем і Зеленими святами. Цей день має ще назву Права середа, бо припадає на четверту середу після Великодня.

У давній українській традиції Рахманський великдень відзначався в пам'ять про мудреців-рахманів. Найдавніша історична літературна згадка про рахманів подається в «Літописі Руському» під 839 роком: «Закон же у іуктриян, яких ще називають врахманами і островитами, від прадідів за приклад і благочестя взятий під страхом великим не їсти м'яса, не пити вина, блуду не творити і ніякої злоби».

Іван ФРАНКО. 1893 р. писав :

Писанки є ланкою поміж нашим реальним світом і світом другим – таємничим, міфічним, де живуть люди чи духи, що звуться рахманами. На думку одних, це душі побожних предків, які чекають, коли їх впустять до раю. Для інших це дуже побожні люди, які більшу частину року перебувають в постах і молитві. Отож шкаралупу з писанок і великодніх яєць кидають у воду, яка несе її аж за море, до тих рахманів. Лише коли ця шкаралупа до них допливе, дізнаються рахмани проте, що у нас наступив великдень, і справляють також свій Великдень, так званий «рахманський великдень», що припадає за декілька днів перед зеленими святами”. Іван ФРАНКО. 1893 р.


✓Follow us on Social Media:
[ Ссылка ]...
[ Ссылка ]

✓ SUBSCRIBE TO OUR CHANNEL :
[ Ссылка ]

#mspysanka #великоднітрадиції #гуцульськітрадиції #рахмани

свернуть