Напередодні дня вшанування пам'яті українців, депортованих сімдесят чотири роки тому з території Польщі, яке відбудеться 9-го вересня, в Рівненському краєзнавчому музеї організували зустріч уродженців Холмщини та істориків.
Під час заходу присутні переглянули документальний фільм про примусове переселення етнічних українців Холмщини, Підляшшя, Надсяння та Лемківщини до східних та південних областей нашої держави. Після цього уродженці Холмщини поділилися своїми спогадами.
– Осінь, темно, холодні ночі. Війна ще не закінчилася. Банди ходять, грабують. І з боку польської влади така примусова порада: забирайтеся звідси, тепер тут наша країна буде. Мені було 10 років. Почали нас вивозити на станцію Себібор, родинами. Брали в основному харчі на дорогу. Сказали, що можемо взяти корів, коні. Все вантажили у вагони. І потім на станції Себібор наша родина і багато людей погрузилися в товарні вагони і чекали десь дві неділі, поки зібрали цілий ешелон і на схід нас повезли, – розповів депортований Григорій Косюра.
Голова товариства "Забужжя" Петро Куделя прокоментував:
– В період з 1944 по 1946 з Холмщини, Підляшшя і т.д. в УРСР переселили півмільйона українців. Говорили, що це була евакуація. Ніби люди добровільно залишали все. а насправді це була депортація. Я запитував свого діда і батька, чи можна було не поїхати з Холмщини в Україну, казали, що можна було, але тоді ти будеш там мертвим. Або виїжджає і має родину, або тебе вбивають польські формування.
