Грецький міф про Геракла і про те, як він здобув золоті яблука Гесперид. Аудіо + текст + малюнки.
Читає: Жук Ірина
Короткий переказ.
Цар Еврісфей невдовзі придумав нове завдання для Геракла — принести три золотих яблука із саду велетня Атланта, які оберігають Геспериди — дочки ночі та дракон Ладон, єдине око якого ніколи не закривається. Геракл отримав завдання й вирушив на пошуки цього чарівного саду, але ніхто не знав де він розташований. Довго він блукав у пошуках й ніхто не міг допомогти йому, лише одного разу, коли Геракл вийшов на берег річки Ерідана, німфи, які там проживали, пожаліли відважного героя й розповіли, що Нерей, батько хвиль, знає відповідь на його запитання. Після того, як Геракл переміг Нерея й полонив його, той погодився відкрити свою таємницю. Геракл вирушив через Африку, пройшов пустелі й степи, доки не дійшов до володінь Антея — велетня, сина Землі. Колись Антею було наказано богами нікого не пропускати через свої володіння й обов'язково вступати у двобій. Так він постійно й робив, а боєць він був надзвичайний і непереможний, бо відновлював повністю свої сили, коли торкався землі. Кістками переможених ворогів він прикрашав храм Посейдона, свого батька. Геракл важко боровся з Антеєм й міг ніколи не перемогти його, якби не був розумним: він підняв велетня над землею й не давав йому її торкнутися. Коли Геракл побачив, що Антей став слабким, він запропонував йому здатися й пропустити через свої володіння, але Антей був невблаганний і Гераклові довелося його задушити. Після деякого часу Геракл дійшов до саду, де росли золоті яблука, проте ці яблука міг зірвати виключно Атлант, володар саду, але проблема полягала в тому, що Атлант тримав на своїх плечах небо з сонцем, місяцем і зірками й не міг покинути свою ношу ні на мить, бо сталася б загибель світу. Геракл запропонував потримати замість Атланта його ношу, поки він зірве для нього яблука. Для Геракла це була надзвичайно важка вага, але він надсилу терпів цей тягар заради своєї мети. Атлант приніс яблука Гераклові, але, не бажаючи повертатися до свого тягаря, запропонував віднести їх Еврісфею. Геракл, розуміючи, що зараз його так і залишать назавжди в такому положенні з небом на плечах, пішов на хитрість. Він погодився на пропозицію Атланта, але попрохав на мить потримати небо, поки він зробить м'яку подушку, бо важкий тягар врізався йому в плечі. Легковірний і сильний Атлант погодився, але Геракл, схопивши яблука та свою зброю, швидко подався геть зі словами "Вибач, Атланте, я тебе обманув. навіть мені твоя ноша занадто важка." "На жаль", погодився Атлант, але вже нічого зробити не міг. На прощання Геракл розбив скелю неподалік, з якої потекло джерело, яке полегшило одвічне стояння невтомного титана. Океан, на березі якого все це відбулося, з того часу називають Атлантичним.
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПУБЛІКАЦІЮ:
Цей матеріал створено виключно з некомерційною, навчальною метою, з врахуванням потреб інклюзивної освіти (зокрема людей з вадами зору, дислектиків)
Інформація про використані для публікації матеріали та авторські права:
[ Ссылка ]
Контакти для побажань і пропозицій для авторів:
people.in.ukraine@gmail.com.
