13 випуск відкриває цикл програм про козацьке бароко.
Постійні війни та походи, перебування на межі життя і смерті породили в козацькому середовищі типово бароковий світогляд. Про "химерний" стиль тогочасної української культури, який прийнято називати козацьким бароко, ми розкажемо у кількох найближчих програмах. Перша – про бароковий світогляд. Українські козаки були дітьми пізнього середньовіччя, але з Божої волі стали творцями абсолютно унікального явища світової культури, названого козацьким бароко. Особливістю барокового світогляду було сприйняття світу, людського буття як швидкоплинного і скороминущого явища, своєрідної гри, сповненої ілюзій, химер і вигадок. Звідси — намагання прожити хай і коротке, зате барвисте та яскраве життя, прагнення до веселощів і радості. Епоха бароко дала кілька яскравих прикладів європейського чоловічого військового мистецтва – французькі королівські мушкетери, корсари та флібустьєри, лісовчики, козаки. У "химерній" бароковій козацькій традиції завжди було місце для подвигу, вчинку, який ціною, можливо, найдорожчого, мав принести добро громаді, користь для спільної справи. Козацькій культурі був притаманний тип активної людини, героя, лицаря, оборонця й захисника. Першим письменником в Україні, творам якого притаманні риси бароккового стилю, вважається Іван Вишенський, котрий більшу частину свого життя провів затвірником на Афоні. Бароковий стиль притаманний творам Памви Беридни, Лазаря Барановича, Іоаникія Галятовського, Стефана Яворського, Дмитра Туптала, Іова Борецького, Григорія Сковороди. Яскравий представник стилю бароко в українській поезії другої половини ХVІІ століття - Іван Величковський. Тему коментує Ольга Борисенко – головний зберігач НЗ «Хортиця».

свернуть