8 березня в Україні і світі святкують Міжнародний жіночий день або День боротьби за права жінок. Перші згадки про цей день стосувалися ще Стародавнього Риму, де жінки та дівчата одягали святковий одяг і йшли до храму богині Весті. Проте історія сучасного свята почалася 1857 року. Саме цього дня у Нью-Йорку відбулася перша демонстрація працівниць фабрік. Вони вимагали зменшення робочого дня та гідної заробітної плати. Також на мітингу підняли питання про можливість для жінок голосувати і здобувати освіту. В лютому 1908 року на вулиці Нью-Йорка вийшло вже близько 20 тисяч жінок. Вони виявляли невдоволення відсутності рівноправ'я з чоловіками. Наступного року виникла ідея святкувати це свято в усьому світі. Тоді воно припадало на останню неділю зими. Дату 8 березня обрали лише 1914 року, коли реалізували ідею перенести святкування. А 1975 року ООН оголосила цей день Днем боротьби за права жінок.
Без перебільшення і з гордістю можна констатувати, що про жінку-українку в світі ходять легенди. Українки ставали королевами, впливали на політику великих держав, з'являлися на полотнах всесвітньо відомих художників і створювали всесвітньо відомі полотна власноруч. Вони робили наукові відкриття, виступали на світових сценах, засновували школи і писали книжки.
Тепер жінка у вишиванці з'являється на світових наукових конгресах, під українським прапором гордо стоять наші спортивні красуні, наша прекрасна половина представляє свої мистецькі шедеври на світових майданчиках, ми - у світових благодійних організаціях і на подіумах краси.
Важко собі уявити щось більш привабливе, ніж українська жінка в національному вбранні. Але сьогодні наші жінки змушені разом з чоловіками вдіти військовий однострій, одягнути «броник», замість віночка надіти тактичний шолом та взяти в руки зброю. І це не данина, якоїсь моді та «субкультурі». Це – сувора необхідність. Сотні тисяч українок сьогодні воюють на рівні з чоловіками, працюють як волонтери, або ж — виконують іншу роботу заради перемоги України.
Пишаемося і вітаємо наших жінок- україночок!
