Єдина з усіх не боїться негод
Пливе наче вітер над маревом вод
І сяє як промінь рожевий зо'рі
І піснею лине на тихім дворі
(Приспів)
Душею безмежна, на ласку безкрая
У неї в обіймах миліше від раю
Літає, здіймаючись вище і вище
І вірші у небі повітряні пише
У наші серця насаджає прекрасне
Не зле, не потворне, а вічне й не згасне
Гойдається сонцем, літає на хмарах
Неначе невидима димна примара
У вічній у дружбі з весняним дощем
Хизується листяним світлим плащем
Вона наче казка, вона наче вірші
Чудово римовані, неба не гірші
Вона не образить, вона не полише
Вона - на світанку омріяна тиша
Вона ідеальна, як світ незбагненна
На вік сердце моє Україною полоне'но...
Украї'на... (Украї'на-а-а...)
