Мр 6:30-44: "Посходилися апостоли до Ісуса і сповістили Йому про все - скільки зробили і що навчили. І каже їм: Підіть самі подалі від люду, на самоту та відпочиньте трохи. Бо таки багато було тих, що приходили й відходили, навіть не було коли підкріпитися. І віддалилися човном на самоту у відлюдне місце. Та побачили їх, як пливли, пізнав їх багато хто. Пішки збіглися туди з усіх міст, випередили їх. Вийшовши, побачив Ісус численний натовп, змилосердився над ними; були так, як ті вівці, що не мають пастуха, і почав їх багато навчати. Минуло багато часу і учні, приступивши до нього, говорили, що місце відлюднє, а час уже пізній, тож відпусти їх, щоб пішли до навколишніх сіл і слобід та купили собі чогось їсти. Він же, відповівши, сказав їм: Дайте ви їм їсти. І відповідають Йому: Чи, піти, маємо купити за двісті динаріїв хліби і дати їм їсти? Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І дізнавшись, кажуть: П'ять і дві рибини. І звелів їм посадити всіх гуртами на зеленій траві. Посідали група за групою по сто та по п'ятдесят. Узявши п'ять хлібів та дві рибини, поглянувши на небо, поблагословив і розломив хліби і давав учням своїм, щоб клали перед ними, а обидві рибини всім розділив. Усі їли й наситилися, а зібрали з того, що лишилося, та з риб - дванадцять повних кошиків. А тих, що споживали хліб, було із п'ять тисяч душ."
