Ти говорив, говорив, говорив
Зволоженим голосом ночі південної —
Тужавіли зорі,
Вмовкали двори,
Займались рум‘янцем яблука
І смиренною
Я поверталася через поля,
Через ріки,
Ліси
І збирала тебе по слову,
Як грецьку амфору,
Шаленіючи від опромінень твоєї краси,
Та жила...
Та жила серед гамору,
Серед писаних дрібно
У стовпчик
Днів,
І життя оберталось колесом,
А в мені говорив, —
Весь мій світ говорив —
Твоїм голосом!

Юлія Бережко-Камінська, "Невідворотне"
Читає: Марія Гончар

свернуть