ПІСНЯ ПРО НЕЗНИЩЕННІСТЬ МАТЕРІЇ
Вірш - Богдан-Ігор Антонич.
Орест Криса - гітара та спів, Марія Хмельова (КоМаха) - флейта та спів, Кирило Бородін - на бас гітарі, Маркіян Криса - перкусія.

Дякуємо команду програми CANLI STUDIO телеканала АТР:
Аліє Хаджабадінову, Валерія Гриценко, Антонія Абрамова, Назара Тарасюка!

ПІСНЯ ПРО НЕЗНИЩЕННІСТЬ МАТЕРІЇ

Забрівши у хащі, закутаний у вітер,
накритий небом і обмотаний піснями
лежу, мов мудрий ліс, під папороті квітом
і стигну, і холону, й твердну в білий камінь.

Рослинних рік підноситься зелена повінь,
годин, комет і листя безперервний лопіт.
Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем,
і тіло стане вуглем, з пісні буде попіл.

Прокотяться, як лява, тисячні століття,
де ми жили, ростимуть без наймення пальми,
І вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,
задзвонять в моє серце джагани в копальні.

Богдан-Ігор Антонич
(«Книга лева», 1936)

свернуть