Якщо Вам подобаються мої відео або книги, Ви можете це підтримати: [ Ссылка ]
Моя книга "Історія України" англійською мовою в кіндл-форматі - [ Ссылка ]
Лекція історика О. Палія (уривок):
"...Відносини Києва зі степовими ордами складалися переважно напружено.
Ще з 60-х рр. ІХ ст. поляни, а слідом за ними й сіверяни виходять з під впливу Хозарії й припиняють платити хозарам данину.
На початку Х ст. київське військо здійснило кілька походів через територію Хозарії в Закавказзя. Хозарський каганат, який набігами та даниною виснажував слов’янські землі, остаточно припинив своє існування після доленосних походів великого Київського князя Святослава Хороброго (968-69 рр.), який завоював обидві столиці хозар і фактично знищив Хозарію як державу. Остаточно залишки Хозарської державності були знищені князем Володимиром Великим після 985 р.
З 830-х рр. у Приазовских степах і в Криму з’явилися кочові племена угрів, які наприкінці століття під тиском тюркських племен, насамперед печенігів, змушені були переселитися в Паннонію (на територію сучасної Угорщини). До переходу через Карпати переселення угрів здійснювалося без конфліктів зі слов’янським населенням.
З кінця ІХ ст. в українських степах утверджується племінний союз печенігів. Він становив серйозну загрозу для Київської Русі. Печенізьке військо неодноразово з’являлося в околицях Києва.
Печенігів було вщент розгромлено військами великого Київського князя Ярослава Мудрого у 1037 р., після чого вони фактично зникають з історчиної арени
У середині ХІ ст. київські князі у двох битвах розгромили тюркську орду торків, залишки якої стали васалами київського князя, а частина виселилася на територію сучасної Румунії.
Уже в 60-х рр. ХІ ст. в степах України з’являється тюркська половецька орда, яка асимілює залишки печенігів та починає становити вкрай серйозну загрозу Русі. На початку ХІІ ст. походами князів Володимира Мономаха та Святополка Ізяславича половецький наступ було зупинено, а самосновні сили половців розгромлено в серії переможних битв. З того часу половці вже не здійснювали самостійних походів у землі Київської Русі, а лише діючи як союзники якогось із князів. Однак, попри всі успіхи київських князів, половці не були підкорені Києву, зберігши незалежність аж до монголо-татарської навали.
Відносини Русі зі степом були частіше ворожими, ніж мирними. Частина тюркських племен в ХІ-ХІІ ст. були поселені на кордонах держави для боротьби проти інших кочовиків. Для решти кочовиків протистояння з Руссю закінчилися поразкою або відходом з території України, за винятком половців, які в низці битв були розбиті й ослаблені, але продовжували зберігати незалежність від Києва до самої монголо-татарської навали..."
