– Я сьогодні до Рівного їздив, щоб квиток купити, – розповідав Віталій 4 травня.
– Приїхав з міста, з ключиком сів і підкручую протез: воно все хитається, воно все брязкає. Він пристосований, щоб хату перейти, напитися води і сходити в туалет. 1200 кілометрів – я не знаю, як я на ньому заїду, як я приїду. Що я маю з цим протезом робити. Це не професійний протез. Це тренувальний. Щодо нормального, то протезист зателефонував мені і сказав: «Ми не знаємо, коли будуть. Може, місяць, може, два-три».
– На цьому, що є, довго ходити не можна, – продовжує Віталій. – У ньому нога париться. Він дуже тяжко знімається, дуже тяжко одягається. Все рипить, все тріщить.
Кукса всихає. І постійно його треба підкручувати. Треба нагляд. Я запитував теж у госпіталі: якщо я туди поїду, от зламається у мене протез, може той болтик відкрутитися, випасти. А це ж Донеччина. У нас є протези, у нас є центри, можна десь звернутися, піти підкрутити, підремонтувати. А якщо він там зламається, кажу, мені його хтось там поремонтує? Мені сказали – ні. Та як це воно так має бути? Я не розумію…
Відео до публікації: «Один сантиметр вирішує долю»: як рівненського військового з ампутованою ногою повернули на фронт [ Ссылка ]
_____
Підпишіться та натисніть 🔔 щоб отримувати сповіщення про нові відео «Четвертої влади»
Ми у Facebook: [ Ссылка ]
Ми в Instagram: [ Ссылка ]
Ми в Telegram: [ Ссылка ]
Ми у Twitter: [ Ссылка ]
_____
Сайт «Четвертої влади»: [ Ссылка ]
Підтримати «Четверту владу»: [ Ссылка ]
