Йосип Бартош – дійсно унікальна людина. Адже мало хто може у 21 столітті похизуватися тим, що він є своєрідним власником цілого замку. Мова іде про Чинадіївський замок кохання Сент Міклош. Та давайте про все по порядку. Отже, ця історія почалася із художнього пленеру ще багато років тому.Побачивши у якому занедбаному стані був замок, весь у горах сміття та каміння пан Йосип вирішив спробувати відновити закарпатський культурний скарб.Пан йосип каже, не дивлячись на насмішки та нерозуміння з боку оточуючих, він знав – знаходиться на своєму місці. Головним завданням було виконувати те, що йому підказує сам замок.І він дав митцям велике замовлення. Півтора року пан Йосип з дружиною малювали картини, за які потім отримали хороші гроші, за які відремонтували решту даху.2003 рік став роком, коли про замок почали говорити. І тоді почалися перші екскурсії. Були і переломні моменти у житті пана Йосипа та замку Сент Міклош. В один із таких чоловік разом з дружиною прийняли рішення переїхати жити в замок. Жили в одній кімнаті. І пан Йосип каже, це були найкращі 10 років у їхньому житті.Якщо ж говорити про те, як важко бути орендарем замку – то це титанічна праця. І найважче було знову вдихнути сюди життя, дати можливість замку стати відомим.І от у 2010 році виникла ідея тут створити фестиваль «Срібний татош». За кілька років ідея стала реальністю. А в сучасності тут проводяться численні заходи для туристів та місцевих. Замок живе, і живе яскраво. Та питання про його майбутнє, і про те, кому у спадок він залишиться змусило пана Йосипа замислитись.І тут у пана Йосипа лише надія на підростаюче покоління.Сент Міклош за правом вважається замком кохання. І пан йосип каже, його зустріч із фортецею та зустріч із своєю дружиною стали роковими подіями у житті. Наперед загадувати чоловік не хоче, та каже, замок буде продовжувати своє життя, і допоки на це його воля, пан Йосип допомагатиме у всьому і чітко виконуватиме усі його вказівки.
