До спогадів про дитячи роки Довженко вперше звернувся у 1942 році. Повість зачарована Десна була завершена у 1955 році. Довженко називав її автобіографічним кінооповіданням. В повісті чітко окреслюються два плани. Перший – реалістично виписані картини дитинства, дитячи враження від навколишнього світу, картини сільского життя, хлопчачі радості і жалі, розповіді про людей, що оточували хлопчика. І другий план – філософське осмисленя всього баченного і перейденного людиною, чиє життя вже повечоріло, на чиєму шляху були і радості творення і розпука невдач і яка не продала свого “яблукатого коня” мрії. Пафос і лірика – ці два крила довженковської творчості – в “Зачарованній Десні” дістали особливо яскраве вираження.
Винятково важливу роль у повісті відіграє природа, нерозривно пов’язана з життям людей “Жили ми в певній гармонії з природой, зимой мерзли, літом смажились на сонці восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя”.
Картини повені, сіножаті, нічного зоряного неба сповнені смутку і веселощів, пройняті трепетною закоханостю в свій край, в його красу. Своєрідним символом, рікою життя проходить через повість образ зачарованної Десни.
Кіноповість “Зачарована Десна” була екранізована в 1964 році Ю.Солнцевою
============================
Текст читає: заслужений артист України Петро Панчук
============================
Підтримати канал можна:
💰PayPal - vilibra87@gmail.com
💳 5168 7520 1440 9919 - Приват-Банк
