Вітаю на моєму каналі Політес-ка.
Історії про різні сторони нашого життя.
Про подорожі.
Про друзів наших менших.
Про красиве, та не дуже.
Про творчість та спроби чогось нового.
Згадки про старе, та плани на подальше життя.
Вишиваю килим. Перший раз за період мого вишивання з 22-го року, я намалювала схему.
Вишиваю Київ, Київ як я його бачу. Київ в цвітінні каштанів на весні.
Схему я намалювала, та виклала в попередньому відео. Почала вишивати.
Але кіт Сірьога сказав що пора спати. Буде наступний ранок, та буде продовження роботи.
І ось цей ранок наступив, вночі була тривога, але він наступив.
Як за кожною ніччю наступає ранок, так і всі війни закінчуються миром.
І я з котами зустрічаю сьогоднішній зимовий ранок.
Я рідко дозволяю їм ось так виглядати в відчинене вікно. Сьогодні їм повезло.
Зима, ранок, спокій, сонце. Початок нового дня.
І продовження вишивання.
Хочу вам сказати, що ранкове світло не дуже мені сподобалося в плані вишивання.
Різкі контрасти, перепади світла.
І далі я підбираю колір для молодого листячка.
Як бачили у каштанів є велике темне листя, і світліше листячко біля самої пірамідки. Або я так собі уявляю.
Оце моя коса ниток з 80-х, уже схудла, але ще щось в ній є.
Підбираю нитки. Не виходить. Хочеться чогось світлого, яскравішого.
І ось я знайшла. Гарний, зелений весняний відтінок зеленого кольору.
І продовжую вишивати.
Мені подобається що виходить.
Почавши треті тризубик, я побачила помилку в другому.
Я думаю у всіх майстринь є такого роду помилки.
І приходиться виправляти та випорювати.
Колись, коли я вишивала та припускала помилку, але бачила її вже пізніше, то могла і закинути те вишивання. На жаль таке траплялося. Терпіння то не моя позитивна риса.
Але, в даному випадку моя помилка не настільки далека, і виправити то не є велика праця.
Виправила. Продовжую вишивати, і вже оформлюється моя задумка викладена на папері.
І мої зелені тризубики вже вимальовуються.
І навіть не задумуючись про те я виклала на папері та полотні українську символіку.
І виходить гарний початок каштанчиків.
Повертаємося до схеми та розпочинаю вибір ниток для квітів.
І навіть не знаю які вони мають бути. Те що біле має бути, то факт.
Рожеве, темніше, отаке, я навіть не знаю як назвати цей жовтувато-рожевий колір.
Але подивившись які бувають каштани, з такими, з такими китичками, я зупинила вибір ось на цьому кольорі. Він навіть перекликається з моїм вибором олівця на паперовій схемі.
Може я потім вишию таке ж саме але в інших кольорах.
І розпочинаю вишивання безпосередньо квіточок, дотримуючись схеми.
І коли я вишивала один квадратик в техніці, в лапках, куди голка ляже, то я не дивилася на схему, я просто вишивала, не думаючи. У мене є відео на вишивання того квадратика.
А тут у мене мої помічники: Котутка і Сірьога.
Як бачите я вишиваю сидячи у ліжку. Це не дуже добре для хребта, але комфортно для мене.
У мене є зручне крісло, для вишивання, але у мене не виходить в ньому сидіти.
Хоч як, але я вишиваю. І вишиваю я Київ.
Вишиваючи я медитую, та це як мантра: хочу бачити Київ мирним.
І я вважаю що мільйони людей думає теж саме що і я, кожну хвилину та секунду нашого життя.
Я хочу що би весною ми побачили яскраве зелене листя на фоні мирного неба.
Хочу бачити Київ, мирний Київ в квітучих каштанах.
І я вишиваю Київ.
Я хочу бачити квітучий парк Наталка на Оболоні.
Дивитися на плесо Дніпра.
Шукати магнолію, та бачити рожеві пелюстки сакури.
Бачити як відпочивають люди, не оглядаючись на повідомлення в телефонах.
Дивитися на схід та захід сонця.
Дивитися на європейську площу, бачучи за нею Арку Свобо́ди украї́нського наро́ду
А я вишиваю Київ.
Вишиваю в січні, а думаю про весну.
Хочу що би настав мир.
Хочу сходити в Пінчук Арт Галерею, яка знаходиться в цьому будинку справа, де я ще не була.
Хочу бачити мирний Хрещатик, коли ти не чекаєш щомиті сирени.
Хрещатик гарний та величний що літом, що зимою, як зараз.
Вулиця Богдана Хмельницького. Ввечері тут запалюється ілюмінація і дуже гарно, ти їдеш, ніби під зоряним небом.
А мої пірамідки квітів каштанів вже на завершальному етапі.
Хочу бачити, ось такий дощ після спеки. І як я пожартувала Боженька нам дав дощ разом з шампунькою, що би змити пил.
І ось закінчена основна робота. Ну як подібне це на каштан?
А ці шматочки я використаю на оцій відкантовці, в іншому місці, що би не було зливання.
Серединка вишита, залишилися тризубчики. Я вирішила їх зробити білими.
Зараз дивлячись на готову вишивку, я мабуть би вишила їх також блакитним.
Але якщо я вирішу вишити по цій схемі квадратик в інших кольорах, я обов’язково зроблю фон блакитним.
А я хочу Вам показати якими треба залишатися по життю. Цю пару я зустріла в парку КПІ, коли шукала квітучу сакуру.
І я хочу що би ця дівчинка не переставала радуватися життю. Що би виросла в добрі, любові, та мирі, в мирному місті, в мирній країні, та дожила до років тієї пари в здоров’ї та розумі.
Що і вам всім бажаю.
А я вишила слово Київ як я його бачу.
Я маю Вам що показати.

свернуть