У 1618 році світова історія могла кардинально змінитися, якби війська гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного довели задумане до завершення і взяли та зруйнували столицю Московського царства. Але, вже увірвавшись в Москву, запорожці в останню мить повернули назад і зняли облогу. Чому Сагайдачний не винищив московитів у самому серці їх царства – й досі залишається однією з найбільших таємниць козацтва.
У 1617 р. королевич Владислав Ваза вирушив з Варшави по царську корону до Москви, оскільки в роки Смути його було короновано на царство. Але через брак коштів на оплату найманого війська йому довелось зазимувати під Вязьмою. Королевичу вдалося домовитися із запорозькими козаками про допомогу і влітку наступного року очолюване гетьманом Петром Сагайдачним двадцятитисячне козацьке військо через Сіверщину рушило на об'єднання з Владиславом. На своєму шляху гетьман захопив міста Путивль, Лівни, Єлець; Лебедянь, Скопіно, Шацьк, Касимов, Зарайськ, Каширу, Коломну. Розбив ополчення князів-воєвод Пожарського і Волконського, і 20 вересня безперешкодно з'єднався з рештками польського війська королевича Владислава.
Поблизу столиці Гетьман Конашевич-Сагайдачний зійшовся у герці з царським воєводою Бутурліним і переміг його. Після цього запорожці підступили до мурів Москви й в ніч перед святом Покрови пресвятої Богородиці почали штурм в районі Арбатських, а потім Тверських воріт. При цьому ворота готувалися підірвати козацькі саперні майстри — французи Безсон та Без.
Раптом під час боїв на мурах Москви Сагайдачний звелів козакам припинити атаку і відступити. Джерела того часу нічого не пояснюють, чому це сталося. Про боягузтво або підкуп Сагайдачного не може бути й мови: його мужність була відома усім, а багатіти він ніколи не прагнув, навпаки, усе своє добро завжди роздавав на корисні справи. Може, гетьман хотів поквитатися з королем за невиконані обіцянки козакам; може не хотів торжества Речі Посполитої і врятував Московську державу від поразки і іноземного поневолення. А може, виникла у нього думка: залучити в майбутньому Московську державу в союзники проти Речі Посполитої.
Відійшовши від Москви, козаки здобули і знищили сильне місто Калугу, Сагайдачний пропонував королевичу - "щоб їм з Московської землі не виходити". Але в цей час у містечку Деуліно, поблизу Троїце-Сергієвого монастиря, вже велися мирні переговори між дипломатами царя і короля.
Повернувшись з походу, Сагайдачний не пішов на Січ, а прийшов з 20-тисячним військом у Київ, де його було "проголошено Гетьманом над Київською Україною та Гетьманом всього війська Запорозького".
Тему коментує Олександр Мірущенко - завідувач Музеєм історії козацтва Національного заповідника "Хортиця".
